дидактичні матеріали з української мови в початкових класах 2021
Забезпечують розвиток, удосконалюють уміння і навичок усного мовлення; навчають дітей читати і писати, формують певне коло знань про мову і мовні уміння. Вчителька вважає, що ця форма унікальна, бо в таких групах у дітей є можливості виконувати багато ролей (вони і лідери, і слухачі, і коментатори) гуда і. Саме ж навчання робить не простішим, а зрозумілішим, намагаючись будувати уроки так, щоб кожен учень почувався дослідником, який самостійно здобуває знання, мав змогу зіставляти, порівнювати, шукати і знаходити істину, доводить висунуті гіпотези під час спілкування зі своїми однокласниками та з учителем; вчить дітей аналізувати свої відповіді, оцінювати їх. Наголос на 1 - му складі догмат, кидати, випадок, разом, розвідка, вірші, віршів, приповідка, олень, спина, царина, немає часу, щипці, грошей, дрова, зозла, фольга, курятина, будемо, долішній, підлітковий, донька, решето, загадка. Наголос на 2 - му складі феномен, везла, генезис, завдання, аби де, адже, абиколи, аніж, рондо (шрифт), рубель, рукопис, правопис, перебіг подій, пізнання, новий, щавель, бородавка, вимога, вітчим, граблі, дочка, зубожіти, зубожілий, фартух, подушка, позаторік, трісктонява, ненавидіти, добуток, квартал, налигач, дичавіти, чорнозем, чорнослив, оптовий, отаман, індустрія. На 3 - му і … складі розв’язання, сільськогосподарський, сторінки (множина), одинадцять, кілометр, ідемо, беремо, абияк, ідете, асиметрія, бюлетень, навчання, псевдонім, кропива, болотистий, валовий, ветеринарія, інженерія, мозолистий, наздогад, некролог, осока, каталог, бюлетень, рукописний, кулінарія. Абиде, випадок, дочка абияк, відібрати, відберу, відбереш, завдання, везти, веземо, везете, відберемо, відберете завдовжки, везла, везучи відірвати, відірву, відірвеш, завжди, вести, ведемо, ведете, відірве, відірвемо загадка, вела віднести, залюбки, взяти, візьму, віч - на - віч, запитання, візьмеш, взяла впасти, впаду, впадеш, впадемо, затемна, вигадка, впадете згарячу, видання, впоперек, злегка, вимова, гетьманський, значущий, вимога, дотемна, їстівний. (ні в якому разі) окрім, одинадцять, ненавидіти, непізнаний, ні за що (даремно), олень, непізнанний, обійстя, опівночі, несказаний, обіруч, печений, дієприкм. Нести, несемо, обрати, обереш, плисти, пливемо, несучи оберемо, пливете, ні за що (немає за що), оберете, подекуди, поодинці, по - українськи, подруга, поперед, прощений, дієприкм. Сюди ж можна віднести й уживання неправильних родових форм займенників, якщо вони заступають іменники, які в російській мові мають інший, ніж в українській, рід. Аерозоль, біль, дріб, жаль, живопис, запис, зяб, кір, літопис, машинопис, метастаз, напис, нежить, опис, перекис, пил, підпис, полин, поступ, продаж, пропис, псалтир, розпач, розсип, рояль, рукопис, сажень, сибір, сип, собака, степ, степінь, ступінь, толь, тунель, тюль, фенхель, шампунь, ярмарок. Антресоль, бандероль, бешамель, ваніль, вуаль, емаль, каніфоль, консоль, криза, мігрень, недуга, нетель, папороть, президія, путь, розкіш, теза, тополя, філігрань, фланель. Бежать со всех ног без видимой причины без задержки без зазрения совести без обиняков без отказа без снисхождения без стеснения без удержу без умолку без ущерба бойкий на язык бросать на произвол судьбы быть в родстве быть на хорошем счету.
Вводить в заблуждение вводить в соблазн вводить в убыток в довершение ко всему в доказательство в дрожь бросает в затруднении в знак согласия вменять в обязанность вне всякого сомнения внедрения хозрасчета внедрять в производство во вред во всеуслышание возвратить в сохранности войти во вкус восстановить в должности во что бы то ни стало впасть в отчаяние в подтверждение этого в полной безопасности все в порядке в соответствии (с чем) в течение всего года в целях предотвращения выходить из повиновения. Дела идут к лучшему день ото дня держать ухо востро держаться в стороне для вида (видимости) для предостережения для приличия для своего удовольствия до безумия довести до белого каления довести до всеобщего сведения до потери сознания до сих пор друг от друга души не чаять в чем. Каждый в отдельности к вашему сведенью к десяти часам к лицу клонит ко сну коллегия считает коллегия отмечает коренной пересмотр к слову сказать к сожалению к стыду кто во что горазд к тому идет к худу, к добру ли.
На будущей неделе наверстать упущенное на глазок наводить справки на заре назвать по фамилии назначить к рассмотрению на корню на ночь глядя на общественных началах на повестке дня на произвол судьбы на прошлой неделе напускать на себя на удивление на худой конец не возьму в толк не ко времени не к спеху не по плечу.
Обратить в шутку обращение к избирателям объявить благодарность обязать руководителей оставить в покое от нечего делать отраслевая программа отстраниться от дел оценить по достоинству.
Пеняй на себя первостепенное значение по вашему усмотрению по делам службы по долгу службы под председательством под стать по имеющимся сведениям по истечении срока по крайней мере положение дел по меньшей мере по настоянию по небрежности по недомыслию по недоразумению по непредвиденным обстоятельствам по непригодности по нерадению по несостоятельности по нынешним временам по обоюдному согласию по определению суда по поручению по постановлению по программе по расценке по совместительству по специальности по списку поставить на вид по усмотрению начальства предварительное рассмотрение предоставить возможность представить справку прекратить переписку прения по докладу прибегать к суровым мерам привлекать к ответственности привлекать к работе приглашать к столу пригодный (к чему) призывать к порядку прийти в себя прийти к решению прийти к согласию прийти к убеждению принимать во внимание принимать участие принимать в шутку принять к сведенью принять решительные меры приступить к исполнению обязанностей приступить к обсуждению приходить к убеждению причитается к уплате пришло на ум пуститься на хитрости.
С вашего согласия свести на нет с виду с глазу на глаз с готовностью с давних пор семейное положение с красной строки скрыться из виду смещать с должности смотреть в оба совершенствование существующих и поиск новых форм сосредоточить усилия коллектива составить отчет состоять в должности справиться в канцелярии ставить в известность стечение обстоятельств стоять горой с чувством собственного достоинства. Виконання творчого завдання з’ясовує, наскільки учасник тестування уміє сформувати і грамотно написати зв’язне повідомлення у вигляді тексту, чи може він проаналізувати поставлену проблему, дати свій варіант її бачення та розуміння. Коли в тебе виникає трудність у формулюванні тези, то звернись до мовних виразів, які тобі давно відомі давайте детальніше розглянемо подану класифікацію. Спочатку ми пишемо про складність запропонованого для судження поняття або про різне сприйняття людьми або про його загальновизнане значення, а в другому – про своє власне розуміння. Аргументи – це частина тексту, об’єднана мікротемою, окремим питанням, яке розглядатиметься; це думка, яку треба довести; це теоретичні положення, абстрактні міркування. Пам’ятайте, твір на вільну тему, а не літературну, тож ви повинні стежити, щоб висловлення не обернулося на детальний аналіз твору чи характеристику образу.
Висновок - це логічний підсумок, який повинен органічно випливати з аргументів і прикладів, тому він в деякій мірі може дублювати чи перефразовувати тезу.
Пам’ятайте, що ваше висловлювання має стати цілим, у якому теза, аргументи й приклади до них послідовно та логічно поєднані, а завершенням стає висновок. Аргументом, що свідчить на користь моєї правоти (виправданості мого погляду, істинності такого погляду на факт, ситуацію, проблему), може бути те, що… які ж аргументи можуть бути запропоновані на користь мого погляду (думки, ідеї)…. Передусім… крім цього… а ще й те, що… ілюстрування аргументів (доказів, положень), що підтверджують тезу, має також оформлюватися за допомогою певних мовних засобів. Він закінчив фізичний факультет, крім того, мав можливість працювати в парламенті, але святослав обрав інший шлях, бо зрозумів, що його покликання — писати музику та співати пісні. Якщо ми шануємо та оберігаємо навколишнє середовище, мудро використовуємо його ресурси, дбайливо хазяйнуємо, природа щедро винагороджує нас урожаями та забезпечує всім необхідним, зцілює від утоми та хвороб. Слід пам’ятати, що людина — частина природи, тому повинна 25итии з нею в гармонійній єдності, оберігати, а не рушити бездумно, примнозісувати багатства навколишнього середовища (висновок). По - друге, справжній талант, геній не шукає виправдання власній бездіяльності, навпаки, він знаходить можливості розвиватися, працюючи й у неймовірно складних умовах. Не можна змінити те, що нам дала природа, але кожен з нас, удосконалюючись, розвиваючи й виховуючи себе, має можливість самостійно керувати своїм життям. Посібник розраховано для вчителів хімії ззсо, викладачів птзо, викладачів хімії педагогічних зво й стане в пригоді під час проведення поточного та тематичного контролю, підготовки учнів до олімпіади та зно. Вивчення фразеології сприяє глибокому розумінню природи різних типів словосполучень, їхньої семантики та функціонування, впливає на збагачення мови учнів певним багажем влучних висловів, що роблять її емоційнішою й образнішою. Тепер, щоб дізнатися “як надіслати матеріал”, “яка доля вашого матеріалу”, “коли будуть авторські примірники” тощо, потрібно лише заповнити анкету та чекати відповідь на свій е - mail. Відбір дидактичного матеріалу та різні види роботи з ним мають допомогти дітям усвідомити мову, як матеріал передачі думки і змісту, відчути красу слова, виховати потребу в творчості, прагнення до точності, виразності, образності власного мовлення, намагання додержуватися норм у використанні мовних одиниць різних рівнів мовної системи, бажання навчитись майстерно оперувати мовою. У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, предмет та об єкт дослідження, окреслюється методологічна та теоретична база дослідження, методи дослідження. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, справедливо вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога та учнів, продуктивної форми їх спілкування з наявними елементами змагання, безпосередності, природного інтересу.
Нерідко ігри з дидактичними матеріалами є основним засобом навчання і виховання, за допомогою яких вчитель готує дитину правильно сприймати об єкти і явища навколишнього світу.
Під час гри - заняття учні засвоюють доступні знання, у них виробляються необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси (сприймання, уява, мислення, мовлення). Пізнавальний зміст навчання виявляється в його дидактичних завданнях, які педагог ставить перед учнями не прямо, як на занятті, а пов язує їх з ігровими завданнями та ігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітною для дитини, засвоєння пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під час цікавих ігрових дій (приховування і пошуку, загадування і відгадування, елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо). Основним стимулом, мотивом виконання дидактичного завдання є не пряма вказівка вчителя чи бажання учнів чогось навчитися, а природне прагнення до гри, бажання досягти ігрової мети, виграти.
Саме це спонукає школярів до розумової активності, якої вимагають умови і правила гри (краще сприймати об єкти і явища навколишнього світу, уважніше вслуховуватися, швидше орієнтуватися на потрібну властивість, підбирати і групувати предмети та ін. Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність можлива лише за доступності дидактичних завдань для сприйняття школярами, наявності у них інтересу до гри, засвоєння ними правил та ігрових дій, які, у свою чергу, залежать від рівня ігрового досвіду.
Якщо в учнів згасає інтерес до гри, вчитель ініціює спільне придумування нових ігрових завдань, ускладнення правил, включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів і способів дій, активізацію всіх учасників гри.
Добросовісне виконання правил вимагає витримки, дисциплінованості, привчає до чесності, справедливості, впливає на розвиток довільної поведінки, організованості. Вони стимулюють мислення й збільшують інтерес учнів до програмового матеріалу, підвищують їхню активність у формуванні знань, умінь і навичок - тобто пізнавальну активність. За допомогою слова, найближчих до дійсності засобів (моделей, картин, малюнків, схем), а також через оригінальне сприйняття, тобто безпосереднє ознайомлення з ними (спостерігання, перетворення предметів, читання літературних та прослуховування музичних творів). Ці завдання обумовлені передбаченим програмою навчальним і виховним впливом педагога на учнів і можуть бути різноманітними (наприклад, з розвитку мовленнєвого спілкування - розвиток мовленнєвого апарату, зв язного мовлення, закріплення звуковимови, уточнення і розширення словникового запасу при ознайомленні з живою і неживою природою тощо). Одні учні беззаперечно приймають ігрові правила і стежать за їх виконанням іншими учасниками; інші підкоряються правилам лише у провідних ролях, а у звичайних - порушують їх, намагаючись виграти; ще інші за недотримання правил іншими учасниками мовчки підтримують їх. Увага дитини в грі спрямована на розгортання ігрової дії, а захопленість ігровою ситуацією є передумовою мимовільного розв язання дидактичного завдання. Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам ятати цей матеріал, тобто він почне готуватися до участі в грі. Гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається. У дидактичних іграх діти спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз й синтез, абстрагуються від несуттєвих ознак, роблять узагальнення. (кожен учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний запас знань для участі у грі). ігри важливо проводити систематично й цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями й навичками учень зможе лише тоді, коли він час виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зумів зацікавити учнів. За яким принципом відбирати навчальний матеріал для створення ігор, яке місце дидактичних ігор в ряді інших форм і методів навчання, як одному вчителеві вправитися з класом учнів під час гри.
Лексичні і граматичні ознаки іменника досить складні, а тому вивчення цієї частини мови вимагає поступового накопичення конкретного матеріалу для узагальнення знань про іменник як частину мови.
Система роботи над вивченням теми “іменник” має бути цілеспрямованим процесом, який передбачає певну послідовність ознайомлення учнів із смисловим значенням і граматичними ознаками цієї частини мови; а також поступове ускладнення вправ, спрямоване на формування навичок точного виживання іменників у мовленні і правильне їх написання. Підготовка учнів до усвідомлення поняття “іменник” передбачає навчання розрізнити предмет і його назву, розвиток умінь класифікувати слова за певною смисловою ознакою (назви овочів, фруктів, транспорту тощо). Другий стан формування поняття “іменник” передбачає знайомлення учнів із граматичним ознаками слів у єдності з їх смисловими значеннями (відповідають на питання хто. Третій стан полягає у поглибленні знань про смислове значення іменників, засвоєння форми роду, числа, підготовці до усвідомлення відмінків, розширене знання про власні і загальні назви.
У 2 класі діти дізнаються про те, що слова, які означають назви людей і тварин, відповідають на питання хто а слова, які означають назви інших предметів - на питання що. У зв язку з цим уявленням про число сформоване ще в дошкільному віці, адже практично діти вміють користуватися формами однини і множини іменників (лялька - ляльки). У 1 - 2 класах діти дістають уявлення про один і багато предметів, вчаться добирати слова за зразком (герой - герої, мишенята - мишеня) або змінювати форму слова, керуючись настановою один - багато. Якщо в 1 - 2 класі учні лише практично користуються числовими формами, то у третьому класі продовжується формування поняття “число іменників” на більш високому рівні. Внаслідок узагальнення діти неодмінно зроблять висновок про те, що, коли іменник називає один предмет, він вживається в однині, а коли більше предметів - у множині. Оскільки учні при визначення числа звертають увагу лише на смисловий бік поняття (один - багато), слід зорієнтувати їх на врахування формального показники однини і множини - закінчення (книга - книги). Це полегшує роботу вчителя над розширеним уявленням про число, зокрема, у іменників, які мають форму множини, але називають один предмет (окуляри), або, маючи форму однини, називають сукупність предметів (каміння). У шкільній практиці традиційно розпізнавання роду іменників здійснюється підстановкою особових займенників - він, вона, воно чи присвійних - мій, моя, моє. Вивчаючи відмінювання іменників, слід розкрити учням суть категорії відмінка - здатність виражати за допомогою закінчень та в окремих випадках прийменників синтаксичні зв язки між словами.
Практично з відмінковими формами іменників діти мають справу і при складанні словосполучень, і при відновленні деформованих текстів, і при змінюванні іменників за питаннями.
Ось чому роботу над вивченням відмінків можна починати лише після того, як діти навчаться виділяти з речення слова, пов язані між собою граматично і за змістом, тобто словосполучення. На наступному етапі вивчення відмінювання іменників (4 клас), актуалізуючи знання дітей про зміну слів за питаннями, вчитель знайомить школярів із назвами відмінків. Вивчений іменник в початковий класах сприяє розвиткові логічного мислення дітей, мови, усвідомлення роду граматичних категорій (роду, числа, відмінка), свідоме вживання різних граматичних форм в усному і пасивному мовленні школярів. Завдання вивчення прикметника в 1 - 4 класах полягають у формуванні граматичного поняття “прикметник” як частини мови, що пов язана з іменником, у вироблені навичок правопису родових і відмінкових закінчень прикметників, у розвитку вміння вживати прикметники в усному і пасивному мовленні. Учням слід показати, що ознаки предметів існують у житті, а слова лише називають їх, що один і той же предмет може мати кілька ознак кольору, смаку, розміру, призначення. З цією метою учитель організовує спостереження за двома реченнями чи невеликим текстом, які відрізняються наявністю або відсутністю в них прикметників (описи предметів чи природи). Вивчаючи число прикметників, діти повинні усвідомити, що прикметники мають два числа однину і множину; прикметники завжди стоять у тому числі, що й іменники, з якими прикметники пов язані. З терміном “число” учні вперше зустрічаються в першому класі, однак в другому класі вони вчаться практично змінювати прикметники разом з іменниками за зразком “однин - багато”. Учні помітять, що відмінкові закінчення іменника із зв язаним з ним прикметником різні, визначити відмінок прикметника можна за відмінком іменника, відмінкове закінчення прикметника збігається із закінченням питання, на яке він відповідає (який. Виконання різних тренувальних вправ на визначення відмінків прикметників і правильне вживання їх відмінкових форм у словосполученні й реченні слід поєднувати із систематичною роботою над розвитком усного і писемного мовлення молодих школярів. Отже, вся система робить з граматичним категоріями прикметника націлена на усвідомлення учнями особливостей цієї частини мови порівняно з іменником і на розвиток умінь користується прикметники в різних мовних ситуаціях. Підготовча робота до сприйняття учнями поняття “число дієслів” починається ще в період навчання грамоти, коли діти в одному випадку ставлять питання що робити а в іншому - що робить. Після того як учні оволоділи навичками визначення особи дієслова за закінченням, їх слід підвести до розуміння закономірності, яка лежить в основі поділу дієслів на дієвідміни.
Аналізуючи приклади, діти встановлюють, що займенники я, ти, він, вона, воно, співвідносяться з одниною іменників, а займенники ми, ви, вони, співвідносяться з множиною іменників; займенники він співвідносяться з іменниками чоловічого роду, вона - жіночого, воно - середнього, інші особові займенники форми роду не мають. Учні дістають перше уявлення про специфічні особливості цієї частини мови, вчаться розпізнавати прислівники в тексті, знайомляться з прислівниками, близькими і протилежними за значенням, практично засвоюють правопис найчастіше вживаних прислівників. Виконання різноманітних лексичних вправ сприяє не тільки розвиткові мовлення дітей, а й закріпленню в них навичок у розпізнаванні і правильному написанні прислівників. Вони дістають перше уявлення про специфічні особливості цієї частини мови, вчаться розпізнавати числівники в тексті, практично засвоюють правопис найчастіше вживаних числівників. У 3 і 4 класах учні знову повертаються до вивчення прийменників з метою зіставлення їх із префіксами, на основі чого закріплюються навички роздільного написання прийменників і злитого - префіксів. Уміння виділити прийменники з мовного потоку учитель прищеплює ще в період навчання грамоти, коли учні ділять речення на слова або читають речення, до складу яких входять прийменники.
На вивчення частин мови вчитель повинен звертати особливу увагу, адже в ході опрацювання цих тем в учнів закріплюються та вдосконалюються вміння граматично правильно будувати словосполучення і речення, вводити їх у зв язні висловлювання, продовжують формуватися орфоепічні уміння і навички.
Вчитель повинен завжди пам ятати про це, адже цікаві вправи та ігри з словами полегшують розуміння нового матеріалу, його закріплення, сприяють розвитку в дітей вміння аналізувати, синтезувати, класифікувати, порівнювати, робити нові висновки, вони активізують, поширюють словниковий запас в дітей, прищеплюють інтерес і любов до мови.
Викладаючи рідну мову, вчителі повинні дбати не так про засвоєння граматичних правил, як про те, щоб дитина правильно, не перекручено відчула і сприйняла її „внутрішні закони”. Щоб реалізувати можливості, які дає рідна мова для правильного формування підсвідомості дитини, потрібно насамперед, щоб мовний матеріал розглядався системно, у строгій логічній послідовності, у його логічних зв язках. Щоб учні по - справжньому почали вчитися, а не просто відсиджували урок, їх треба зацікавити - зазначити, що вони не знають того, без чого далі не зможуть. Крім того, діти мають зрозуміти, що на кожному уроці вони навчаються нового, бо урок, на якому лише повторюють матеріал, а не засвоюють нові знання, - згаяний час. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй у навколишній дійсності, в захопленні не помічає, що вчиться - пізнає нове, запам ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює набутий раніше досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.
Коментарі
Дописати коментар