план виховної роботи класного керівника 3 класу

план виховної роботи класного керівника 3 класу

Основу кодексу честі учителя становлять вимоги конституції україни, моральні традиції українського народу, базові міжнародні гуманітарні стандарти, морально - етичні аспекти чинного законодавства, положення концепції розвитку педагогічної освіти україни та її інтеграції в європейський освітній простір. Кожен учитель - патріот, що ставить формування української еліти, нової генерації підростаючого покоління та добробут українського народу вище власних інтересів і робить або готовий зробити усе можливе для рідної держави.

Модернізує освітню діяльність на основі використання новітніх педагогічних інформаційних та комп ютерних технологій і створення нового покоління засобів навчання. Педагогічній справі, підтримка владних чинників у відстоюванні незалежності україни та розбудові атрибутів державності – добровільний вибір кожного учителя. Обов язки виконуються сумлінно, точно, головним є формування молодої людини xxi століття, здатної здійснювати професійну діяльність на демократичних та гуманістичних засадах, реалізовувати освітню політику як пріоритетну функцію держави, забезпечувати розвиток та самореалізацію особистості, задоволення її освітніх і духовно - культурних потреб, бути конкурентоспроможним на ринку праці. Саме в цьому його шляхетність, саме тому він утверджує принципи загальнолюдської моралі, правди і справедливості, гуманізму, патріотизму, доброти, працелюбства, поміркованості та інших доброчинностей. Виховує повагу до культурно - національних, духовно - історичних цінностей україни, дбайливе ставлення до навколишнього середовища; виховує молодь в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними групами, релігійними конфесіями; захищає учнів від будь - яких форм фізичного і психічного насильства; запобігає вживання ними наркогенних речовин. Духовною основою учителя є витвори людського духу, зафіксовані у здобутках культури, науки, моралі, мистецтва, оволодіння ним гуманістичними моральними цінностями.

Він виконує функціональні обов язки сумлінно, вчасно попри всі перешкоди, труднощі, негаразди, що виникають, приймає сміливі рішення, бере на себе відповідальність, проявляє ініціативу.

Вчинок — акт морального самовизначення, яким учитель виявляє і формує своє ставлення до суспільства, учнів, самого себе, природи, педагогічної діяльності, науки.

Він сприяє набуттю учнями соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних відносин, формуванню у юнаків і підростаючого покоління рис громадян української держави.

Здійснює соціально - правовий захист учнів — систему організаційно - правових, фінансово - економічних, соціально - культурних, інформаційно - просвітницьких заходів. Учитель — взірець як у дотриманні моральних норм поведінки, зовнішнього вигляду, так і у виконанні завдань, що безпосередньо стосуються його професійного обов язку.

Учитель здатний ефективно розв язувати проблеми, що виникають в реальних життєвих ситуаціях, діяти адекватно вимогам соціуму та згідно з власною природою; жити у злагоді із сучасністю. Ціннісне ставлення до колег та учнів виявляється у моральній активності особистості учителя, прояві чуйності, чесності, правдивості, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совісті, миролюбності, доброзичливості, добросовісності, готовності допомогти іншим, обов язковості, ввічливості, делікатності, тактовності; вміння працювати з іншими; здатності прощати і просити прощення, протистояти проявам несправедливості, жорстокості. Знання вікових, анатомо - фізіологічних та психічних здібностей, соціального формування особистості, розуміння суті, мети, завдань і форм, і методів виховання. Володіння прийомами та засобами педагогічної техніки, вмінням встановлювати педагогічно - доцільні взаємовідносини з окремими учнями, малими групами, учнівським колективом, батьками, вчителями, аналізувати свою роботу, результати діяльності колективу.

Тестування та анкетування учнів з метою вивчення індивідуальних особливостей учнів та аналізу розвитку учнівського колективу; учитель повинен викликати любов і повагу дітей до себе, якщо він сам любить, поважає дитину та піклується про неї, у стосунках з нею чесний і відвертий. Правила поведінки (завжди свідомо виконує, виконує не завжди, виконує на вимогу вчителя, ігнорує, має порушення дисципліни, схильний до протиправної поведінки). Зрозуміло, що процес виховання може досягти найвищих результатів лише за умови постійного спілкування з батьками учнів, тобто має існувати зворотній зв язок. Підвищення педагогічної культури батьків, поповнення арсеналу їхніх знань із конкретних питань виховання дитини в родині та школі; вироблення колективних рішень та єдиних вимог до виховання дітей, інтеграція зусиль родини та педагогів щодо розвитку особистості дитини; навчіться розмовляти з батьками спокійно, з повагою, доброзичливо, зацікавлено. З метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користу­вання, для їх власного блага і блага суспільства, правами і сво­бодами, які тут передбачені, закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеву владу і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово застосовуваних відповідно до таких принципів. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будь - яких винятків і без відмінностей чи дискримінацій за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походжен­ня, майнового стану, народження або іншої обставини, що сто­сується самої дитини чи її сім ї. Дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, ро­зумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоро­вим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. Дитина повинна користуватися благами соціаль­ного забезпечення, їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включно з належним допологовим і післяпологовим доглядом. Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, пси­хічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан. Вона повинна, якщо це мож­ливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов я­зок здійснювати особливе піклування пор дітей, що не мають сім ї, і про дітей, що не мають достатніх засобів для існування. їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвиткові і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності і особисте мис­лення, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідаль­ності, і стати корисним членом суспільства. Якнайкраще забез­печення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність ле­жить насамперед на її батьках. Право володіти певними речами, отримувати певні послуги та мати доступ до того й того (мова йде про ім я та громадянство, медичний догляд, освіту, відпочинок та ігри, опікування інвалідами та сиротами). Право бути захищеним від дій, що завдають шкоди дитині (наприклад, від розлучення з батьками, залучення до воєнних дій, комерційної чи сексуальної експлуатації, фізично­го чи психічного знущання). Підростаючи, дитина повинна мати дедалі більше можливостей брати участь у житті суспільс­тва, готуватися до самостійного життя (наприклад, користува­тися свободою думки та слова, вибору культури, релігії та мови). Тут згадуються основні документи оон, які переду­вали конвенції і які мають пряме відношення до дітей, оскільки в них вказано на важливість сім ї для гармонійного розвитку дитини, важливість спеціальної охорони та опікування, в тому числі належного правового захисту як до народження, так і піс­ля нього, а також на важливість традиційних і культурних цін­ностей кожного народу для розвитку дитини.

Коли таке розлучення спричине­не затриманням, ув язненням чи смертю когось із батьків, дер­жава повинна надати дитині чи батькам інформацію щодо місця перебування відсутнього члена сім ї. Держави повинні поважати права та обов язки батьків спря­мовувати розвиток дитини у сфері її думки, совісті та релігії відповідно до здібностей дитини, які розвиваються. Дитина повинна мати доступ до інформації з різноманітних джерел; слід заохочувати засоби масової інформації приділяти особливу увагу меншинам, є також захистові дитини від шкід­ливих для неї матеріалів. Законодавство повинно гарантувати право дитини на догляд в разі відсутності батьків, причому держава, забезпечуючи таке право, зобов язана належним чином враховувати етнічне похо­дження, релігійну і культурну належність і рідну мову дитини.

Держави повинні співпрацювати з міжнародними компетентними органі­заціями з питанні захисту такої дитини та допомагати дітям, що відлучені від своїх родин, віднайти їх. Дитина має право на послуги системи охорони здоров я і на засоби лікування хвороб та відновлення здоров я, а також на поступову заборону традиційних методів лікування, які негати­вно впливають на здоров я дитини.

Батьки несуть відповідальність за надання дитині належних умов життя, потрібних для її розвитку, навіть тоді, коли один із батьків живе поза межами країни проживання дитини.

Держава визнає право дитини на безплатну початкову осві­ту, доступність професійного навчання та дбає про зниження кількості учнів, які залишили школу.

Освіта повинна бути спрямована на розвиток дитини та її талантів, підготовку до самостійного життя, виховання поваги до прав людини, а також до культурних та національних цінно­стей країни, в якій дитина проживає, а також цінностей інших народів. Дитина, яка належить, до якоїсь національної меншини чи до корінного населення, має право виховуватися у своїй культу­рі, а також послуговуватися рідною мовою. Держава повинна захищати дитину від незаконного вживан­ня наркотичних засобів та психотропних речовин і не допускати використання дітей у виробництві таких речовин та торгівлі ними.

Держава повинна забезпечити, щоб діти до 15 років не бра­ли прямої участі у воєнних діях держава не повинна призивати на військову службу дітей до 15 років. Держава повинна сприяти освіті, фізичному і психологічно­му відновленню та поверненню до повноцінного соціального життя дітей, які стали жертвами експлуатації; катувань чи зброй­них конфліктів. Належність особи до будь - якої політичної партії, громад­ської, релігійної організації, що діють відповідно до конститу­ції україни, не є перешкодою для її участі в навчально - виховно­му процесі. Діячі науки, культури та представники інших сфер діяльно­сті за рішенням закладу освіти можуть брати участь у навчаль­но - виховній роботі, керівництві учнівським, студентськими об єд­наннями за інтересами, сприяти інтелектуальному, культурному розвитку.

Позашкільна освіта та виховання є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, ду­ховних запитів і потреб у професійному визначенні. Позашкільна освіта та виховання здійснюються заклада­ми освіти, сім єю, трудовими колективами, громадськими орга­нізаціями, товариствами, фондами, і ґрунтуються на принципі добровільності вибору типів закладів, видів діяльності, до позашкільних закладів освіти належать. Палаци, бу­динки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо - юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, по­чуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв; сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забез­печувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу; виховання в учнів поваги до конституції, державних сим­волів україни, прав і свобод людини і громадянина, відпові­дальності перед законом про свої дії, свідомого ставлення до обов язків людини; виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, націо­нальних цінностей українського народу та інших народів і на­цій; виховання свідомого ставлення до свого здоров я та здоро­в я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формуван­ня гігієнічних навичок і засад здорового способу.

У загальноосвітніх закладах забороняється утворення і діяльність організаційних структур політичних партій, а також релігійних організацій і воєнізованих формувань. Національне виховання в українській державі має бути спрямоване на формування у молоді і дітей світоглядної сві­домості, ідей, поглядів, переконань ідеалів, традицій, звичаїв, інших соціальне значущих надбань вітчизняної і світової духовної культури.

Головна мета національного виховання - набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних над­бань українського народу, досягнення високої культури міжна­ціональних взаємин, формування у молоді незалежно від націо­нальної належності особистісних рис громадян української дер­жави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо - естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Формування національної свідомості, любові до рідної зем­лі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати; утвердження принципів загальнолюдської моралі. Правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей; впровадження нових підходів, виховних систем, форм і ме­тодів виховання, які відповідали б потребам розвитку особисто­сті, сприяли розкриттю її талантів, духовно - емоційних, розумо­вих і фізичних здібностей; розроблення теоретико - методологічних аспектів національ­ної системи виховання з урахуванням вітчизняного і зарубіжно­го досвіду; об єднання зусиль державних і громадських інституцій у вихованні молоді, сприяння діяльності дитячих та юнацьких організацій. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучу батьків; становлення української державності, інтеграція у європей­ське й світове співтовариство, відмова від тоталітарних методів управління державою й побудова громадянського суспільства передбачають орієнтацію на людину, націю, пріоритети духов­ної культури, визначають основні напрями реформування навчально - виховного процесу.

Ця концепція, як й концепція гуманітарної освіти, є елементом нової ідеології освіти, яка повинна працювати на процес державотворення, становлення народу україни як політичної нації. Стрижнем усієї системи виховання в україні є національ­на ідея, яка відіграє роль об єднуючого, консолідуючого факто­ра у суспільному розвиткові, спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави.

інтегруючою основою національної системи виховання є спі­льність історико - географічного походження, мови, культури і традицій, усвідомлення своєї приналежності до українського суспільства. Виховання підростаючих поколінь відповідає потребам ет­нокультурного відродження та розвитку як українського наро­ду, так й представників інших етносів, що проживають в укра­їні, передбачає надання їм широких можливостей для пізнан­ня своєї історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування почуття національної гідності. До нього причетні сім я, найближче соціальне оточення - формальні й неформальні об єднання, громадські організації, засоби масової інформації, заклади культури, релігійні об єднання та ін. Роль держави полягає у координації виховних зусиль усіх інституцій суспільства, забезпечення його єдності та пріоритету загально­державних (національних) інтересів. Гуманістичний характер виховання передбачає побудову його змісту й форм на основі глибокого розуміння вихователем при­роди вихованців, їх індивідуальних рис й можливостей, поваги до особистості дитини, турботі про її гармонійний розвиток, вста­новлення взаємин співробітництва у навчально - виховному про­цесі. Такий підхід передбачає ставлення до кожного вихованця як до неповторної особистості, суб єкта вільного розвитку, ви­знання його прав, виходячи із сукупності знань про людину.

ідеалом виховання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національно свідома людина, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духов­ними якостями, родинними й патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення. Головна мета національного виховання - набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних над­бань українського народу, досягнення високої культури міжна­ціональних взаємин, формування у молоді, незалежно від наці­ональної приналежності, рис громадянина української держа­ви, розвиненої духовності, моральної, художньо - естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Мета національного виховання конкретизується через систе­му виховних завдань, що є загальним не тільки для усіх вихов­них закладів, а й для всього суспільства в цілому.

Формування національної свідомості і людської гідності, любові до рідної землі, родини, свого народу, бажання працю­вати задля розквіту держави, готовності її захищати; утвердження принципів загальнолюдської моралі. Правди, справедливості, милосердя, патріотизму, доброти та інших доброчинностей; культивування кращих рис української ментальності - пра­целюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв язку з приро­дою, толерантності, поваги до жінки, любові до рідної землі; формування почуття господаря й господарської відповідаль­ності, підприємливості та ініціативи, підготовка дітей до жит­тя в умовах ринкових відносин; в кінцевому рахунку переслідує одні й ті ж стратегічні педагогі­чні цілі, ґрунтується на одних і тих же принципах й теоретико - методологічних засадах. Національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу; оволодіння українською мовою, використання всіх її багатств і засобів у мовній практиці, прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, традицій і звичаїв народів, що населя­ють україну, оволодіння надбаннями світової культури; людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, учнівської та студентсь­кої молоді, їх психологічних, національних і релігійних особ­ливостей; культуровідповідність виховання — органічний зв язок з історією народу, його мовою, культурним та прогресивним ро­динно - побутовим і релігійним традиціям, з народним мистецт­вом, традиціями і культурами інших народів світу, забезпечен­ня духовної єдності, наступності та спадкоємності поколінь, зв язок виховання з життям; учнівської молоді, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів, утвердження життєвого оптимізму, роз­виток позитивного мислення; демократизація виховання — розвиток різноманітних форм співробітництва й встановлення довір я між вихователями й вихованцями, повага до суверенітету особистості дитини, розуміння її запитів та інтересів; гуманізація виховання — пріоритет завдань самореалізації особистості вихованця, створення умов для вияву обдаровано­сті і талантів дітей, формування гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної; безперервність і наступність виховання — досягнення ці­лісності і наступності у вихованні, перетворення його у про­цес, що триває впродовж усього життя людини; нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, упорядкуванні змісту навчання і виховання формуванню особистості; єдність навчання і виховання - розвиток і формування особистості, опанування нею національної і світової культури здійснюється як єдиний процес, що передбачає набуття знань, вироблення ставлень та цінностей, які в кінцевому рахунку обумовлюють світогляд та ідеали людини; диференціація та індивідуалізація виховного процесу - врахування у виховній роботі рівнів фізичного, психічного, со­ціального, духовного, інтелектуального розвитку вихованців, стимулювання активності, розкриття творчої індивідуальності кожного; гармонізація родинного і суспільного виховання - орга­нізація педагогічного всеобучу батьків, об єднання і координа­ція виховних зусиль усіх суспільних інституцій. Патріотичне виховання - формування патріотичних по­чуттів означає вироблення високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім я процвітання української держави.

Воно покликане формувати громадянина - патріота, виробляти глибоке розуміння громадянсько­го обов язку, готовність у будь - який час стати на захист батькі­вщини, оволодівати військовими і військово - технічними знаннями, спонукати до фізичного вдосконалення, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українсь­кого народу, його збройних сил. Правове виховання - формування правової культури - прищеплення поваги до прав і свобод людини і громадянина, кон­ституції, державних символів (герба, прапора, і гімну); знання й дотримання у поведінці законів україни; активна протидія особам та установам, що порушують закони, завдають збитків державі, зазіхають на територіальну цілісність і незалежність україни.

Моральне виховання - прищеплення й розвиток мораль­них почуттів, переконань і потреби поводити себе згідно з мо­ральними нормами, що діють в суспільстві. Виховуючи у молоді естетичні погляди, смаки, які ґрунтуються на народній естетиці та на кращих надбаннях цивілізації, національне виховання передбачає вироблення умінь власноручно примножувати культурно - трудове виховання - формування творчої, працелюбної осо­бистості, умілого господаря, що володіє відповідними навич­ками та вміннями, професійною майстерністю, на основі сучасних знань про ринкову економіку може самостійно від­найти застосування власним здібностям у системі виробницт­ва, науки, освіти.

Повноцінний фізичний розвиток особистості, формування її фізичних здібностей, зміцнення здоров я, гармонія тіла і духа, людини і природи - основа фізичного, виховання. Екологічне виховання дітей та молоді передбачає форму­вання економічної культури особистості, усвідомлення себе ча­стиною природи, відчуття відповідальності за неї як за націо­нальне багатство, основу життя на землі, залучення вихован­ців до активної екологічної діяльності, нетерпиме ставлення до тих, хто завдає шкоди природі. Холерик — это человек, нервная система которого определяется преобладанием возбуждения над торможением, вследствие чего он реагирует очень быстро, часто необдуманно, не успевает себя сдержать, проявляет нетерпение, порывистость, резкость движений, вспыльчивость, необузданность. Увлекшись каким - нибудь делом, он страстно, с полной отдачей работает, но сил ему хватает ненадолго, и, как только они истощаются, он дорабатывается до того, что ему все невмоготу.

Чередование положительных циклов подъема настроения и энергичности с отрицательными циклами спада, депрессии обусловливает неровность поведения и самочувствия, повышенную подверженность появлению невротических срывов и конфликтов с людьми.

Сангвиник — человек с сильной, уравновешенной, подвижной нервной системой; обладает быстрой скоростью реакции; его поступки обдуманны; он жизнерадостен, благодаря чему его характеризует высокая сопротивляемость трудностям жизни.

Это общительный человек, легко сходится с новыми людьми, и поэтому у него широкий круг знакомств, хотя он и не отличается постоянством в общении и привязанностях. Вследствие этого реагирует медленно; неразговорчив; эмоции проявляются замедленно (трудно рассердить, развеселить); обладает высокой работоспособностью, хорошо сопротивляется сильным и продолжительным раздражителям, трудностям, но не способен быстро реагировать в неожиданных новых ситуациях. Прочно запоминает все усвоенное; не способен отказаться от выработанных навыков и стереотипов, не любит менять привычки, распорядок жизни, работу, друзей, трудно и медленно приспосабливается к новым условиям. Настроение очень изменчиво, но обычно меланхолик старается скрыть, не проявлять внешне свои чувства, не рассказывает о своих переживаниях, хотя очень склонен отдаваться переживаниям, часто грустен, подавлен, неуверен в себе, тревожен, у него могут возникнуть невротические расстройства. С возрастом, а также под действием систематических тренировок, воспитания, жизненных обстоятельств нервные процессы могут ослабеть или усилиться, может ускориться или замедлиться их переключаемость. Например, среди детей преобладают холерики и сангвиники (они энергичны, веселы, легко и сильно возбуждаются; заплакав, через минуту могут отвлечься и радостно хохотать, т. Они предложили временно отказаться от обсуждения типов высшей нервной деятельности, пока не будут более полно изучены ее основные свойства и характер их взаимосвязи.

Эти ученые показали парциальность таких свойств при применении условно - рефлекторных процедур к различным анализаторным системам и наметили поиски общих характеристик нервной системы в амодальных регуляторных структурах мозга. Задачу представляет поиск тех ее качеств, которые определяют индивидуальные различия по параметрам общей психической активности и эмоциональности — главных двух измерений темперамента (в. Сила, скорость эмоций, эмоциональная возбудимость; имеются интересные наблюдения о взаимосвязи кожных узоров на пальцах рук человека и его нервной системы, его темперамента. В узоре подсчитывается число гребешков, пересеченных или же соприкасающихся с отрезком прямой, проведенной от центра дельты (три радиуса) до центра узора. Так, особая подвижность сангвиника может дать дополнительный эффект, если работа требует от него частого перехода от одного рода занятий к другому, оперативности в принятии решений, а однообразие, регламентированность деятельности, напротив, приводят такого человека к быстрому утомлению. Флегматики и меланхолики, наоборот, в условиях строгой регламентации и монотонного труда обнаруживают большую продуктивность и сопротивляемость утомлению, чем холерики и сангвиники.

Представители первого типа (у которых преобладает активность второй сигнальной системы левого полушария мозга) весьма рассудительны, склонны к детальному анализу жизненных явлений, к отвлеченному абстрактно - логическому мышлению. У людей художественного типа (здесь преобладает активность первой сигнальной системы правого полушария мозга) мышление образное, на него накладывают отпечаток большая эмоциональность, яркость воображения, непосредственность и живость восприятия действительности.

В их характере незначительно преобладает рациональное или эмоциональное начало, и это зависит от воспитания (с самого раннего детства), от жизненных обстоятельств. Правової, родинно - сімейної, національно - патріотичної, трудової, естетичної, морально - етичної, екологічної, формування здорового способу життя, розвиток пізнавальної активності. Учитель повинен викликати любов та повагу дітей до себе, якщо він сам любить, поважає кожну дитину та спілкується з нею, у стосунках з нею чесний і відвертий. Як класний керівник багато часу приділяю морально - етичному вихованню учнівського колективу, формуванню обов’язку, відповідальності, культурної поведінки.

З цією метою щоденно провожу бесіди та роз’яснювальну роботу, прагну обговорити кожен маленький чи великий інцидент, що трапляється у класі та спонукаю своїх вихованців до адекватних висновків щодо даної ситуації. Батьківський комітет працює разом із класним керівником, бере участь в організації класних та позакласних заходів, також співпрацює з адміністрацією школи.

Під час батьківських зборів моделювала педагогічні ситуації, які б допомогли батькам розв’язувати родинні конфлікти, що виникали під час спілкування дітей з батьками.

Порушують дисципліну; центри учнівського самоврядування прізвище, ім’я учнів зміст діяльності центрів учнівського самоврядування „дозвілля” організація дозвілля учнів через колективні творчі справи; відзначення традиційних шкільних свят; підготовка та проведення конкурсів, творчих звітів, виставок, змагань. „пошук” вивчення історії та культури рідного краю; пропаганда та розвиток традицій рідного краю; пошукова робота по відтворенню історії діяльності школи; оформлення літописів класу, школи.

„турбота” організація діяльності по охороні природи; виховання доброти, співчуття, людяності через корисні справи; допомога ветеранам війни та праці, інвалідам; організація благодійних акцій, трудових десантів; контроль за сан станом, озеленення класних кімнат та школи, шанобливим ставленням до шкільного майна та підручників. „інтелект” забезпечення взаємодопомоги в навчанні; ведення екрану успішності; організація учнів до участі в предметних тижнях, олімпіадах; підготовка матеріалів для проведення інформаційно - просвітницьких годин, інтелектуальних ігор. Прес - центр художнє оформлення загально шкільних та класних заходів; випуск тематичних стіннівок; випуск тематичної газети; участь в шкільних та міських конкурсах плакатів, малюнків, фотографій; оформлення літописів класу, школи.

„феміда” організація чергування в класі, школі; контроль за відвідуванням учнями школи, спізненнями; дотримання культури учнів, охайного зовнішнього вигляду; робота з профілактики правопорушень серед учнів класу.

Правове виховання спрямоване на формування правової культури – виховання поваги до прав і свобод людини, виховання поваги до батьків, старших, оволодіння знаннями і дотримання законів україни.

Проводять заходи до дня збройних сил україни, дня партизанської слави, річниць визволення селища і київщини від фашизму;відзначення дня пам’яті жертв голодомору 1932 - 1933 роки; до річниці чорнобильської трагедії. Трудове виховання прищеплює працелюбність і шанобливе ставлення до праці, формувати творчий підхід до вибору майбутньої професії, цілеспрямованість, уміння планувати своє життя. Естетичне виховання прищеплює дітям естетичні почуття, формує вміння бачити прекрасне і красиве, комічне і трагічне, розвиває художньо - естетичне сприйняття, естетичний смак і оцінювання, виховує естетичні цінності. Екологічне виховання –передбачає забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв’язок природи і суспільства, сформувати розуміння, що природа – першооснова існування людини, а людина – частина природи.

Дотримання у школі гігієнічних норм щодо освітлення, температури повітря, шкільного обладнання, раціонального харчування, загартування; профілактичне медичне обстеження, пропаганду здорового способу життя і включення учнів у різні види спортивно - фізкультурної діяльності. Розвиток пізнавальної активності спрямований на заохочення та підтримання школярів у прагненні здобуття нових знань, розвиток гармонійної, інтелектуально і духовно багатої особистості. Обдарована особистість – сукупність природних та інтелектуальних здібностей, що сприяють поглибленому розумінню навколишнього світу, забезпечують високоякісне навчання і творчість учнів. Вдалий вибір професії залежить від можливості особистості співвідносити власні можливості з вимогами певної професії, а також здатності адаптуватися до мінливих соціально - економічних умов. На основі аналізу складають характеристику класу, в якій відображають рівень вихованості колективу і окремих учнів, ступінь згуртованості колективу, дієвість громадської думки в ньому, стиль взаємин між членами учнівського самоврядування і рядовими членами колективу, рівень знань учнів, відхилення від норм поведінки окремих учнів та їх причини й інші особливості. Методичні рекомендації, в якому розкрито питання змісту виховання з урахуванням вікових особливостей учнів молодших, середніх і старших класів, запропоновано для кожного віку цікаві форми та методи реалізації цього змісту, види діяльності, до яких можна залучати учнів. Формування національної свідомості і самосвідомості; виховання духовної культури особистості; створення умов для вільного вибору світоглядних позицій; виховання поваги до конституції, законодавства україни, державної символіки; виховання свідомого ставлення до навчання, розвиток пізнавальної активності та культури розумової праці; формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою; утвердження принципів загальнолюдської моралі; формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря; забезпечення високої художньо - естетичної культури особистості; забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їхнього здоров я; формування екологічної культури людини, її гармонійних відносин з природою; розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов для її самореалізації. Плануючи виховні заходи, необхідно враховувати вік учнів, рівень їх вихованості, стан успішності та дисципліни, стадії розвитку учнівського колективу, наявність матеріальної бази тощо. 1) участь у комплектуванні групи; 2) піклування про здоров я, фізичний розвиток і режим школяра; 3) керівництво самопідготовкою учнів; 4) керівництво їх суспільно корисною працею; 5) організація відпочинку учнів.