твір за повістю м гоголя тарас бульба два брати дві долі за 7 класс
У 20 - річному віці гоголь їде до петербурга з метою робити благо, стати корисним для суспільства; був знайомий з пушкіним, жуковським, друкувався у відомих журналах петербурга. Петербурзький період життя вносить у його творчість тему маленької людини (шинель, ніс), у творах виразно звучить сатиричний, гротескно - обвинувачувальний голос письменника (мертві душі, ревізор), є в історії українського народу могутній і прекрасний період. Серед вільного товариства запорожців - богатирів центральне місце в повісті посідають образи старого козака тараса бульби і двох його синів — остапа та андрія, дуже несхожих і зовні, і за своїми характерами.
Гадаю, що саме цей контраст допомагає гоголю краще змалювати козацьку дійсність, примусити нас, читачів, замислитися над власним характером і вчинками.
Остап — спокійний і завжди впевнений у собі; за розумну хоробрість козаки цінують його і недарма вибирають курінним отаманом після загибелі бородатого. Остап твердо знає, заради чого він живе, веде боротьбу; його надихає безмежна любов до рідної землі й товаришів, ненависть до ворогів і прагнення захищати вітчизну.
Андрій же, крім огиди, нічого в серці не викликає; і ми розуміємо, що він — лише принизливий виняток з численної армії українських синів — захисників нашої славної україни.
Це смутна історія про тараса бульбе, його синах остапові й андрие, про багатьох інших козаках, що покинули свої рідні будинки й створили запорізьку січ – потужний військовий табір у тараса бульби було два сини.
Мабуть скоріше добре, що ми не пам’ятаємо зла у минулому, а може ще й тому, що все погане, що з нами трапляється, нас чомусь вчить і обертається таким чином добром для нас. Два дужих молодці, здорових і міцних осіб яких ще не стосувалася бритва, збентежені зустріччю з батьком, що жартує над їхнім одягом недавніх семінаристів. Поряд з демонстрацією сили і характерів козаків запорізької січі автор повісті хотів показати читачам особливості особистих стосунків між козаками, їх життєві пріоритети, основні цінності і цілі діяльності. Перед очима головних героїв цього твору – тараса бульби та його синів остапа і андрія – відкрилась прекрасна картина, коли вони під’їжджали до славного гнізда запорозького козацтва. При аналізі вчинків і дій тараса перше, що спадає на думку, це те, що він являє собою еталон козацтва, кращий зразок козака по своїм моральним принципам. Просто вода річок або колодязів цієї місцини з дідів - прадідів ввійшла до крові народу, а очі призвичаїлися бачити або гори, або розлогі степи, або нескінченні заполярні низини.
Полетики, авторство якої довгий час безпідставно приписувався білоруському архієпископові георгію конисскому, “опис україни” боплана, “історію про козаків запорізьких” мишецкого, рукописні списки українських літописів – самовидца, величко, грабянки й т. Являло досить складну і неоднорідну соціальну масу, куди входили вільні козаки, селяни - втікачі, бідний міщанський люд, в основному ремісники, а також дрібна служився шляхта, з якої формувалася козацька старшинська верхівка. Тут зображується життя козаків, показана запорізька січ з її побутом і традиціями, докладно описується життя козачого отамана тараса бульби, який і є головним безстрашним героєм однойменного твору.
Його заживо спалюють поляки, але навіть в останні хвилини свого життя він думає не про себе, а про тих воїнів, які зараз ведуть боротьбу в оточенні і на останньому диханні він дає поради своїм братам по духу, своїм воїнам і соратникам, тим самим рятуючи їх від погоні. Були у тараса бульби і негативні риси, такі як жорстокість, нездатність на компроміси, але напевно в той час по - іншому не можна було робити, адже будь - який прояв слабкості міг означати лише вірну смерть. Гоголь першочерговим завданням для себе визначив не історично точний опис подій та деталей, а зображення сили національного характеру, козацької звитяги, духу самої епохи, яку він відтворює яскраво і колоритно. Автор повісті не тільки показує це за допомогою якихось натяків, але прямо пише, що впевненість у власній правоті у захисті православ’я поєднувалася в тарасі з грубістю і крайньою жорсткістю. Одним з найбільш яскравих епізодів повісті, який також дає чітке розуміння характеру і діяльності тараса бульби, є його вчинок по відношенню до власного сина андрія. Схопити його вдалося тільки лише через те, що в один з відповідальних бойових моментів головний герой повісті все ж втратив концентрацію і нахилився, щоб підняти улюблену люльку.
Всі образи цієї повісті по - своєму цікаві, але ось ця головна дійова особа найбільш цікава, тому що вона має багато рис, які ніхто не любить навіть в реальному житті, не кажучи вже про інших персонажів цієї повісті. історизм “тараса бульби” характерно, що тарас єдиний із полковників гетьмана остряниці не складає зброї, тому що не вірить подоланим шляхтичам на чолі з їхнім коронним гетьманом потоцьким, розуміючи, що шляхта, за котру заступилось православне духовенство, віроломна, зламає присягу, знову плюндруватиме православні храми, знищуватиме селянство, саджатиме на палі козаків. Остап та андрій – сини тараса бульби остап та андрій – сини тараса бульби існує загадка, ще й досі ніким не розгадана, яка й зараз не дає спокою багатьом. Гоголь не знайшовши у своєму оточенні позитивних характерів, здатних стати зразками для наслідування, гоголь звернувся до минулого, до xvі - xvіі століть. Але “маленька людина” насправді не є мізерною – це така ж людина, яка здатна відчувати, страждати, іі почуття, біди та радощі не менш важливі, аніж в героя чи аристократа. Самсон вирін, марк дєвушкін, мармеладов, вчитель бєліков – люди, які не блищать знатністю, багатством, чинами, але, тим не менш, гідні поваги, співчуття і любові. Остап – спокійний і завжди впевнений у собі; за розумну хоробрість козаки цінують його і недарма вибирають курінним отаманом після загибелі бородатого. Андрій же, крім огиди, нічого в серці не викликає; і ми розуміємо, що він – лише принизливий виняток з численної армії українських синів – захисників нашої славної україни.
Остап ледь не з дитинства мріяв про запорізьку січ, кілька разів кидав навчання, і тільки погроза батька зробити його монахом на двадцять літ примусила його зробитися сумлінним учнем. Аналізувати ці образу теж цікаво, адже кожен з них відігравав неповторну і унікальну по - своєму роль і визначав подальший розвиток повісті та її закінчення. Його живцем спалюють поляки, але навіть в останні хвилини свого життя він думає не про себе, а про тих воїнів, які зараз ведуть боротьбу в оточенні і на останньому подиху він дає поради своїм братам по духу, своїм воїнам і соратникам, тим самим рятуючи їх від погоні. Були у тараса бульби і негативні риси, такі як жорстокість, нездатність на компроміси, але напевно в той час по - іншому не можна було робити, адже будь - який прояв слабкості могло означати лише вірну смерть.
Коментарі
Дописати коментар