8 типи уроків з природознавства у початковій школі їх структура та особливості
Урок засвоєння нових знань урок формування умінь та навичок урок застосування знань, умінь та навичок урок узагальнення та систематизації урок контролю та корекції знань, умінь та навичок комбінований урок. Визначення основних цілей уроку, передбачуваних результатів та очікувань, стимулювання діяльності учнів на уроці (слід вказати, що даний етап уроку може бути перенесений на четвертий етап уроку і проводитись після етапу перевірки домашнього завдання і етапу актуалізації) перевірка домашнього завдання. Передбачає індивідуальне і фронтальне усне опитування дітей, роботу за індивідуальними картками, взаємоперевірку учнями один одного, виконання тестів, письмових завдань тощо. Слід відзначити, що під час пояснення нового матеріалу не можна перевантажувати його зміст другорядними деталями, а чітко, логічно і послідовно пояснити основне.
На цьому етапі визначальна роль в осмисленні нових знань належить логічним операціям аналізу і синтезу, абстрагування і конкретизації, порівняння й узагальнення. На цьому етапі вчитель має узагальнити набуті знання учнів, акцентувати увагу на основних нових поняттях, які вивчали на уроці, проаналізувати роботу дітей на уроці, порівняти очікувані результати з реальними результатами роботи дітей повідомлення домашнього завдання. Спостереження й аналіз мовних явищ під керівництвом учителя; висновки, формулювання правила учнями; робота з підручником (уточнення формулювання правила за підручником, вивчення правила та добір нових прикладів для його ілюстрування); перевірка розуміння нового матеріалу (повторення вивченого правила, аналіз нових прикладів). Тренувальні вправи на осмислення знань, умінь, навичок за певною системою з поступовим ускладненням форм роботи, зростанням самостійності і творчої активності учнів. Учитель читає речення, потім диктує його по частинам, учні записують; записане речення повторюється для перевірки; учитель диктує весь записаний текст, учні перевіряють; учні ще раз самостійно перевіряють записаний текст. Підготовка до відповідей на запитання, записаних на дошці чи сформульованих усно; вибіркове читання за завданнями; переказ за планом, вказаним учителем (за частинами, поетапно, в цілому, стисло, детально, творчо); читання вказаних текстів, що містить твір (міркування героя, опис інтер’єру, розповідь одного з героїв); знаходження подібних рядків до запропонованих учителем; встановлення за ілюстрацією змісту відповідної частини твору і зчитування її; читання в особах; виразне читання; словесне малювання; тлумачення читання; читання - драматизація; трансформація діалогічного мовлення персонажів твору в розповідне; характеристика дійових осіб; читання напам’ять. Робота з наочністю, розповідь учителя, бесіда, лексико - семантична робота, лексико - стилістична робота, лексико - орфоепічна підготовка, ознайомлення з планом роботи над твором, вправи на класифікацію, робота зі змістом підручника, читання додаткових матеріалів учителем, учнями, створення проблемної ситуації, робота з основними структурними елементами книжкового апарату, прогнозування змісту твору за вказаними ознаками, робота над заголовком твору і т. Розкриття ідейної спрямованості тексту; розкриття теми (основної думки) за опорними запитаннями; бесіда з метою підготовки до творчої роботи над текстом; бесіда за опорними запитаннями; робота з ілюстрацією підручника; робота з основними структурними елементами книжкового апарату; висловлення оцінних суджень; з’ясування причиново - наслідкових зв’язків;навчання технології логічного читання; вибіркове читання, робота в групах і т. Складання партитури читання тексту на основі усвідомлення ідейно змістової та емоційно образної спрямованості тексту; читання додаткових текстів учителем (учнями); слухання фонозапису твору; вправи на інтонування речень; читання драматизація; групове (індивідуальне) читання; заучування напам’ять; декламація; читання в особах тощо робота над де формовою структурою тексту; комунікативне читання; складання усної (письмової) анотації до прочитаного твору; продукування діалогів; складання монологів від імені головного героя або одного з них за прочитаним змістом твору; складання опису з елементами міркування; робота над лексико - семантичними групами; робота над засобами виразності тексту (визначення ролі тієї чи іншої частини мови в описі, розповіді, міркуванні персонажів, подій, вчинків…); запис нової думки (слів, виразів); трансформативне читання - розповідь і т. Вибіркове читання пейзажних описів, подій, слів головного героя, авторських слів, діалогів; графічне малювання; складання плану; добір інших заголовків; виписування найвлучніших слів для характеристики героїв, подій, вчинків, описів; складання діалогу з героями, автором; добір прислів’їв, приказок; вивчення напам’ять; визначення головних і несуттєвих слів у тексті (абзаці); підготовка однієї частини тексту до виразного читання; перекодування жанру твору; складання таблиць почуттів за прочитаним і т. Повідомляє дітям, які їх чекають важливі справи; повідомляє і часто записує план (хід) уроку, погоджує його з дітьми; іноді пропонує визначити, з якого завдання починати урок. До чого прагнули на уроці, чи задоволені своєю участю; хто чому навчився, чим оволодів, чим задоволений, або незадоволений; у кого які виникли проблеми, інтереси.
Часто пропонує дітям на уроках альтернативні навчальні мате¬ріали, завдання і задачі (вибрати вірш, яким задачам і завданням від¬дати перевагу, пакет із завданням різного рівня складності). Під формою організації навчання слід розуміти спеціально організовану діяльність учителя і учнів, яка проводиться в установленому порядку і в певному режимі. Уроки і пов язані з ними обов язкові екскурсії, домашні навчальні завдання, позаурочні роботи і необов язкові, мало пов язані з уроками позакласні види занять. Урок — логічно завершений цілісний елемент навчально - виховного процесу, в якому в складному взаємозв язку мають місце певні методи, прийоми і засоби навчання, проявляються особливість учителя і його майстерність, індивідуальні і вікові особливості учнів, здійснюється реалізація цілей і завдань навчання, виховання і розвитку.
На уроках проводиться вивчення всього програмового матеріалу у логічній послідовності, яка забезпечує системність його викладання, застосовуються навчальні методи (словесні, наочні і практичні), демонструються різні види унаочнення, проводяться досліди, використовуються відповідні методичні прийоми.
Життя організмів, ріст та розвиток рослин і тварин, спільне існування організмів у природі, їхній взаємозв язок між собою і з навколишнім середовищем, явища природи, працю людей неможливо показати на уроках у класі. Спостереження за об єктами і явищами, що проведені на ввідній екскурсії, часто згадуються під час вивчення відповідної теми, а зібраний матеріал — демонструється. Організація і проведення цих екскурсій передбачає більшу самостійність учнів у виконанні виділених завдань, спрямовує на теоретичне пояснення процесів, явищ, складних взаємовідносин між об єктами і навколишнім середовищем. Крім обов язкового читання перед кожним уроком текста підручника, додаткової літератури, повторення відповідної теми для здійснення зв язку з навчальним матеріалом наступного уроку, домашнє завдання повинно носити творчий характер — включати практичні роботи, елементи спостережень, моделювання, логічні висновки та ін. Наприклад, учні виготовляють гербарій квіткової рослини і визначають її органи, гербарії бур янів, заготовляють і наклеюють листки місцевих дерев та кущів, заповнюють таблиці в зошитах, оформляють схеми, проводять зарисовки тощо. Перехід води з рідкого стану в твердий і навпаки, вимірювання температури, пророщування насіння, вирощування рослин і спостереження за ростом і розвитком їх, вивчення складу і властивостей ґрунту тощо. Вона спрямована на розв язання завдань, передбачених програмою, і включає роботу учнів у куточку живої природи, на пришкільній навчально - дослідній ділянці, на географічному майданчику або серед природи (проведення спостережень, виконання літніх завдань). Наприклад, екскурсію можна провести, використовуючи словесні методи — розповідь, бесіду; наочні — спостереження за об єктами або явищами; практичні — виконання завдань учнями.
Природничий матеріал уможливлює виховання особистості дитини та становлення в неї порушеної пізнавальної діяльності - спостережливості, пам яті, мислення. Важливо, щоб навчальний матеріал подавався таким чином, щоб кожне наступне уявлення та поняття виходило з попереднього, щоб повторення попереднього, засвоєного матеріалу завжди було у тісному зв язку з новим. Викладання природничого матеріалу має сприяти формуванню в учнів уміння спостерігати, аналізувати, порівнювати й узагальнювати явища і предмети, виділяти в них головні ознаки, розуміти та пояснювати сезонні зміни та явища в природі. Основні ознаки живої та неживої природи; властивості й ознаки твердих, рідких та газоподібних тіл; відмітні ознаки корисних копалин; типи ґрунтів за складом; зовнішня будова та особливості рослин; назви головних представників основних груп рослин; ознаки схожості та відмінності між групами (класами) тварин; особливості зовнішньої будови та спосіб життя найтиповіших представників груп тварин; місце тварин у природі, житті людей; умови утримання, догляду та годівлі деяких тварин, заходи з їх охорони; назва, будова, розміщення та функції основних органів людини; чинники збереження та погіршення здоров я; вплив фізичного навантаження на організм та раціональне харчування; санітарно - гігієнічні правила попередження захворювань; єдність людини та навколишнього середовища, місце людини в природі. При цьому є важливим, щоб зміст навчання давав можливість учителеві сформувати в дітей систему понять про рослинний і тваринний світ, про вплив на нього, про цінність природи для життя людини.
Зокрема, при вивченні столярної та слюсарної справ учні вивчають основні властивості деревини, металу; під час вивчення швейної справи вони знайомляться з процесами виготовлення тканини, особливостями рослинних волокон (льону, бавовни, натурального шовку). Пізнавальні завдання в іграх на матеріалі природи можуть бути найрізноманітнішими і передбачати закріплення уявлень про предмети і явища природи розвиток умінь, порівнювати предмети, виділяти їх основні і другорядні ознаки, здійснювати класифікацію предметів, встановлювати логічну послідовність подій та ін. Можна використовувати загадки на початку викладання нового матеріалу, як цікаве введення в світ того предмета або явища, про які йтимуться на уроці, загадки доцільно включати у різноманітні форми роботи.
Учні вчаться самі одержувати знання, обґрунтовувати свої відповіді, набувати умінь і навичок користуватися нескладними лабораторними обладнаннями, а головне спостерігати явища, розкривати причини, що зумовлюють їхню зміну.
У першому випадку вчитель або учень демонструє дослід, який можна показати під час вивчення нової теми, повторення та закріплення матеріалу або опитування. Під час досліду слід обов язково підтримувати тісний контакт з учнями, щоб вони не тільки зрозуміли зміст матеріалу, а й вчилися розповідати про те, що вони спостерігають. Для проведення практичних робіт учитель повинен мати колекцію металів, скляний посуд, лабораторні штативи, спиртівки, затискачі, фарфорові чашки для випаровування та інше приладдя. Учні порівнюють їх, з ясовують, що кам яне вугілля твердіше, міцніше за торф, чорне, блискуче, поклавши на терези обидва кусочки, порівнюють їх за вагою, потім обидва кусочки опускають у склянку з водою. Потім учитель показує зразки видів кам яного вугілля, особливо звертаючи увагу учнів на антрацит; визначає його зовнішній вигляд, властивості, розповідає про його використання. Складні досліди, які потребують точного додержання правил безпеки, учитель повинен проводити сам, зокрема розширення води і повітря внаслідок нагрівання, стискування внаслідок охолодження, теплопровідність води і повітря, добування вуглекислого газу і кисню, випаровування солей з водяної витяжки ґрунту.
Д) у процесі вивчення рослин давати учням можливість переконатися в тому, що рослина жива, що вона росте, розвивається, живиться, розмножується й гине, як і всякий організм; під час вивчення рослин, що ростуть на городі, в полі, в саду, учитель повинен звернути увагу учнів на загальну будову, деякі біологічні особливості, способи вирощування і використання цих рослин. Учні при цьому мають бути обізнані з морфологічними ознаками (будовою кожного органа) рослини, функціональною значимістю її органів, зовнішніми ознаками (кольором, формою, величиною), розташуванням окремих органів (всередині, знизу, на стеблі. Особливу увагу вчитель повинен звертати на проведення практичних робіт у класі, шукаючи більш досконалі способи збагачення чуттєво - практичного досвіду, корекції, дальшого розвитку таких прийомів розумової діяльності, як порівняння, зіставлення, систематизація, узагальнення на основі практичної діяльності учнів. З карток, на яких намальовано навколишні предмети (у тому числі і продукти харчування), вибрати й закріпити на дошці картки, де зображено продукти, виготовлені з пшениці. Далі вчителька використовує усні відповіді учнів, порівнює вибрані й закріплені на дошці картки із заздалегідь виготовленою таблицею, а також демонструє натуральні продукти.
Відгадування загадок на тему уроку змінювалось розповіддю вчителя, відповіді на запитання змінювались практичною роботою з використанням гербарного матеріалу, що був на кожній парті. На кожному етапі пізнавального процесу вчитель підбирав спеціальні завдання, місце яких визначалось логічною послідовністю уроку, змістом навчального матеріалу і певними навчально - виховними завданнями, поставленими, перед уроком. Учням треба дати уявлення про зв язок тварин із середовищем, в якому вони живуть, про найпростішу класифікацію тварин і навчити на основі певних ознак відносити до тієї чи іншої групи.
Серед методів навчання особливо корисні спостереження, досліди, а також практичні роботи, завдяки яким учні вчаться самостійно здобувати потрібні знання. Ставлячи перед учнями проблему, учитель повинен добиватись, щоб вони самі за допомогою таблиці, попередніх спостережень, роздавального матеріалу відповідали на поставлені завдання. Отже, основна мета проблемної постановки теми чи навіть окремих питань зводиться до того, щоб учні самостійно здобували нові знання, набували вмінь учитись. Наприклад, під час спостереження за рибами рекомендується звернути увагу учнів на умови їх утримання, температуру, рослини, рівень води в акваріумі, корм, ґрунт, поведінку залежно від освітлення, температуру води.
їм треба дати відомості про те, як правильно дихати, харчуватись, як запобігти інфекційним захворюванням, розповісти, якої шкоди завдає куріння, вживання спиртних напоїв, та про значення фізичної культури і спорту для загартування організму, навчити учнів показувати на собі розташування основних органів (серця, легенів, нирок, печінки), подавати першу допомогу при кровотечах, опіках, обморожуванні. Вивчаючи окремі об єкти природи, учитель дає нескладні описи рослин, тварин, тим самим керує процесом мислення, стимулює цей процес, уточнює вимову окремих назв об єктів, вчить правильно складати речення. У 2008 - 2009 навчальному році я, гаврилюк оксана петрівна, проходила курси підвищення кваліфікації вчителів початкових класів спеціальних і допоміжних шкіл при роіппо. Застосовуючи отриманні знання із курсів при роіппо у практиці, вчитель збагатиться і підвищить свій професійний рівень, який є необхідною складовою його роботи.
Коментарі
Дописати коментар