завдання та типи уроків з фізичної культури
Саме на них закладаються підвалини загального фізичного розвитку, оскільки вони спрямовані на всебічну загальну підготовку до будь - якої рухової діяльності, відзначаються багатством змісту та складністю методичного забезпечення. На попередній лекції я зазначала також, що уроки бувають учбові, тренувальні, контрольні, комбіновані (змішані), причому кожен із них може бути як предметним, так і комплексним. Контрольний урок, наприклад, характеризується так, по - перше, за характером задач, що на ньому розв язуються, по - друге, він має переважно освітню спрямованість. З огляду на це у практиці фізичного виховання складаються різноманітні за змістом, структурою, типовим методичним особливостям типи й різновиди урочних занять. У свою чергу, за ознакою переважного використання конкретних видів вправ у рамках загального фізичного виховання можна виділити уроки гімнастичні, ігрові, легкоатлетичні тощо, а також комплексні уроки, з якими ми вже щойно познайомилися (вони поєднують елементи різних видів вправ). Далі можна виділити уроки з більш вузьким предметним змістом (наприклад, уроки основної чи снарядової гімнастики, акробатичних вправ, рухливих ігор, баскетбольних вправ). Уроки спортивної спрямованості застосовуються при роботі з окремими школярами, які добровільно обрали спеціалізацію у певному виді вправ, готовляться до участі в змаганнях або бажають досягти певних результатів у конкретному виді спорту.
У рамках спортивної підготовки за предметною ознакою можна виділяти уроки баскетболу, спортивної гімнастики, легкої атлетики, або, наприклад, тренувальні уроки бігуна, метальника тощо. Уроки, що проводяться з лікувальною метою, для функціональної повноцінності організму школярів, відновлення його функцій, порушених у результаті захворювання чи травми.
А) уроки розвитку (формуючі), що слугують розвиткові різних систем організму; б) відновлювальні (реабілітаційні) уроки, спрямовані на відновлення сил і працездатності. Головним на цих уроках є ознайомлення учнів з основними задачами і змістом навчальної роботи на наступний період, з нормативними вимогами, а також виявлення ступеня готовності класу чи окремих учнів засвоїти новий матеріал. Подібне ознайомлення може здійснюватися шляхом показу і демонстрацій у поєднанні зі словесними методами, практичним опробуванням рухових дій в цілому або частинами на основі відновлення раніше засвоєних умінь і навичок. Вони використовуються для поглибленого вивчення та закріплення пройденого матеріалу в ускладнених умовах (наприклад, зміна зовнішніх умов чи ліміт часу), а також спеціального виховання фізичних якостей за допомогою засвоєних вправ. На таких уроках ставляться конкретні задачі, з акцентом на вдосконалення окремих компонентів техніки, підвищується інтенсивність виконання вправ, рухова (моторна) щільність уроку.
Контрольні (залікові, оціночні) уроки призначені для періодичного підведення підсумків занять, тобто для виявлення поетапних і кінцевих результатів та оцінки якості навчальної роботи з певного модулю чи розділу програми.
На таких уроках повинні бути створені максимальні умови для демонстрації кожним учнем власних досягнень (спеціальна розминка, опробування снарядів і місць виконання вправ, пробні спроби й т. Наприклад, окрім підготовчої частини в основній частині уроку безпосередньо перед розв язанням чергової задачі можуть пропонуватися додаткові розминки; подання нового матеріалу чи виконання контрольних вправ повинні передувати закріпленню пройденого; спочатку плануються вправи на розвиток рівноваги, швидкості, спритності, а потім – на розвиток сили чи витривалості. Формування в учнів основ здорового способу життя, інтересу та звичок до занять фізичними вправами, морально - вольових і психологічних якостей особистості. Останнім часом освітянські програми спрямовані на інтенсифікацію розвитку розумових здібностей і як, на нашу думку, суттєво ігнорується розвиток тіла дитини.
Мабуть не існує жодного виду рухової діяльності дитини, в якому б просторові орієнтири не були важливою основою засвоєння знань і вмінь, розвитку мислення. Перед школою постає одне з найважливіших завдань – не допустити різкого зниження рухової активності, що може призвести до різноманітних захворювань та порушень у фізичному розвитку.
Саме тому в сучасних умовах набуває особливого значення системне формування у дітей емоційно - позитивного ставлення до фізичного виховання, яке і повинно звести зниження рухової активності до мінімуму.
З’ясувати основні напрями і результати досліджень, що окреслюють проблему виховання у молодших школярів емоційно - позитивного ставлення до фізичного виховання. Психологія фізичного виховання - це галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності розвитку та прояву психіки людини в специфічних умовах фізичного виховання. У процесі фізичного виховання дитина вчиться регулювати свої дії на основі зорових, дотикових, м язово - рухових, вестибулярних відчуттів та сприймань, у неї розвивається рухова пам ять, мислення, воля, здібність до саморегулювання психічних станів. Діяльність - це регульована свідомістю психічна та рухова активність людини, яка спрямована на досягнення свідомо поставленої цілі, що має суспільне значення. Підготовчий етап полягає в постановці мети та завдань, у створенні орієнтувальної основи діяльності, тобто в з ясуванні умов у яких буде здійснюватись діяльність (ситуація, засоби досягнення цілі), у розробці плану досягнення цілі та вибору способів її досягнення. Виконавчий етап пов язаний із практичною реалізацією наміченого, контролем за діями учнів, за своєю поведінкою, з подоланням труднощів, які виникають під час уроку, з коректуванням плану уроку в зв язку із змінами ситуації. Цей етап характеризується психічною напругою вчителя, яка обумовлена постійним розподілом та переключенням уваги між учнями, що розміщені в просторі, який не охоплюється полем зору вчителя, пильністю вчителя в зв язку з попередженням ситуацій, які можуть призвести до фізичних травм. Оцінювально - коректувальний етап пов язаний з оцінюванням досягнутого, з виявом вдач та невдач на уроці, та внесенням корекцій у план діяльності при її повторному виконанні. Позакласна робота включає в себе проведення занять у спортивних гуртках і секціях, проведення спортивних свят, організацію та проведення туристичних походів тощо. Робота вчителя поза школою пов язана із забезпечення фізичного виховання учнів у таборах праці та відпочинку, робота за місцем проживання та участю (як керівника команд, судді) у районних, міських змаганнях тощо. Фізичні навантаження (показ фізичних вправ та страхування учнів під час виконання ними вправ, а також переміщення разом з ними під час занять на повітрі, в походах; забезпечення високої моторної щільності уроку тощо). Аналіз педагогічної ситуації; висунення гіпотез про можливі способи досягнення цілі; прогностична оцінка цих способів та вибір кращого; реалізація прийнятого рішення; аналіз досягнутого результату і зіставлення його із запланованим. Учителеві іноді важко оцінити педагогічну ситуацію тому, що його діяльність часто регламентована визначе - ним часом, взаємостосунками між учителем і класом, матеріальним забезпеченням уроку, погодними умовами (під час занять на повітрі) та іншими чинниками.
Вступні уроки, уроки вивчення техніки фізичних вправ, уроки повторення і закріплення техніки, контрольні, змішані - у яких у різних співвідношеннях вирішується декілька задач. Реалізується кожна з названих цілей, що впливає з більшої і є основною для формування меншої, шляхом послідовного висунення і розв’язання конкретних завдань на кожному уроці. При вирішенні освітніх завдань йдеться передусім про піднесення розвитку рухових здібностей учня до такого рівня, який дасть йому змогу вільно управляти власними рухами в будь - якій життєвій обстановці. Точність просторових, часових і силових оцінок виробляється у дітей під час використання спеціально спрямованих рухів і отримання термінової інформації щодо допущених помилок. Спочатку доцільно навчити дітей розрізняти окремі характеристики рухів загалом, потім - рухів окремими частинами тіла з різною амплітудою (руками, тулубом, ногами) і всім тілом. Вирішення виховних завдань повинно забезпечити позитивний вплив занять фізичними вправами на розвиток моральних і вольових якостей, єдність фізичного і духовного розвитку особистості учня. Під єдністю фізичного і духовного розвитку людини ми розуміємо те, що нормальний розвиток особистості неможливий без рухової діяльності, а також те, що рухова діяльність набуває значення одного з факторів справжнього людського розвитку лише за умови одухотвореності (натхненності), котра об’єктивно зумовлює взаємозв’язок всіх видів виховання, зокрема, фізичного, розумового, морального, естетичного. інтелектуальні, що проявляються у спостереженні, слуханні, сприйнятті та осмисленні одержаної інформації, запам’ятовуванні, пошуку власних шляхів вирішення завдань та проектуванні власних дій; 2. Рухові, які полягають у виконанні спроектованих дій, розучуванні, закріпленні та вдосконаленні фізичних вправ у сприятливих і несприятливих умовах, спрямованому розвитку фізичних якостей; 3. Контрольно - оцінюючі дії, передбачають організацію самоконтролю і самооцінки, виявлення й усунення помилок, обговорення питань, які виникають у процесі навчання, з учителем і товаришами, регулювання емоційних проявів. Підготовчу (припадає на перші зони працездатності), основну (відповідає фазі вирішення передбачених основних завдань), заключну (покликану забезпечити учнів до наступних після уроку дій). Початкова організація учнів, ознайомлення з задачами уроку, психологічний настрій на роботу, поступова функціональна підготовка організму до навантажень, утворення відповідного емоційного стану.
Для проведення підготовчої частини використовуються стройові вправи, гімнастичні шикування і перешикування, різновиди ходьби з додатковими рухами рук, короткочасний біг, стрибки, танцювальні вправи, загально - розвиваючі, підготовчі та підвідні вправи, ігри з елементами стройових вправ. Засобами заключної частини уроку є ходьба з різними положеннями рук, повільний біг, танцювальні кроки, вправи на увагу, спокійні ігри, ритмічні глибокі дихальні вправи.
Вони забезпечують найбільш міцне засвоєння програмного матеріалу, позитивно впливають на режим дня учнів, збільшують час занять фізичними вправами і тим самим сприяють зміцненню здоров’я дітей. Говорячи про користь домашніх завдань, можна відмітити, що вони сприяють формуванню правильної статури, вмінню дітей керувати відповідними м’язовими групами.
Вранці (після сну) сприяє більш швидкому переходу організму від сну до активно - діяльного стану, в денний час попереджує або відсуває стомлення, забезпечує активний відпочинок, перед сном сприяє нормальному сну.
Додаткові заняття фізичними вправами, які учні виконували вдома, позитивно вплинули на їх фізичну працездатність та посприяли кращому засвоєнню ними рухових навичок, що повністю підтверджує гіпотезу дослідження. Таким чином, необхідно враховувати, що без впровадження домашніх завдань не може бути вирішено проблему виховання у дітей підходу до систематичних занять фізичним вправами.
Коментарі
Дописати коментар