класифікація продуктів харчування за рівнем активності води реферат

класифікація продуктів харчування за рівнем активності води реферат

Заготівельні цехи для овочів, м яса, птиці, риби; варильний цех; холодна заготовочна; кондитерський цех; мийка кухонного посуду; роздавальна; 3) адміністративно - побутові приміщення. В усіх приміщеннях має бути природне та штучне освітлення, яке відповідає санітарно - гігієнічним вимогам, причому всі електролампи треба закрити плафонами.

При відсутності останньої на відстані не менше як 20 - 25 м від харчоблоку треба збудувати дворову убиральню і помийну яму з бетонованим вигребом, які необхідно систематично чистити і дезінфікувати.

Не рідше 1 разу на тиждень у приміщеннях громадського хар­чування роблять генеральне прибирання з використанням дозволе­них моз україни мийних і дезінфікуючих засобів. Маточний розчин хлорного вапна готують у вигляді 10 % просвітленого розчину, який зберігають у темному посуді не більше 6 днів, з нього готують робочі концентрації залеж­но від необхідності, столовий посуд миють у трьох ваннах. Ванни після закінчення роботи старанно миють гарячою водою з мийними засобами, потім дезінфікують їх 0, 2 - 0, 5 % розчином хлорного вапна з подальшим промиванням чистою водою. Після закінчення роботи і вимкнення посудомийної машини всі робочі органи механічного обладнання (після очистки) промивають мий­ними засобами, кип ятять 5 - 10 хвилин або ошпарюють окропом. Насамперед від якості сировини, умов зберігання, дотримання санітарно - гігієнічних вимог у процесі техно­логічної обробки, санітарного стану обладнання, умов реалізації їжі тощо. Повільне розморожування м яса не призводить до втрати міжклітинної рідини, як це може відбуватись при відтаненні м яса в теплому приміщенні або у воді. По - перше, не слід підготовлені овочі довго зберігати на повітрі або у воді в наріза­ному вигляді, оскільки вони втратять велику кількість вітаміну с і поживних речовин. Теплова обробка (варіння, тушкування, смаження і запікання) дає змогу урізноманітнити асортимент страв і підвищити їх засвою­ваність й смакові властивості. Так, при закладці м яса в холодну воду і варінні маленькими шматками поживні речовини переходять у бульйон, а при закладці в гарячу воду (окріп) і великими шматками м ясо буде соковитим і смачним. Погано зберігається аскорбінова кислота в алюмініє­вому посуді (його взагалі слід вилучати при можливості із вжитку, дозволяється лише у ньому кип’ятити молоко з умовою подальшого зберігання в іншому посуді). Рибу, птицю, ковбасні вироби і субпродукти транспортують у спеціальних маши­нах в ящиках із кришками, які всередині вистелені білою бляхою або оцинкованим залізом. Хворі на активну форму туберкульозу, киш­кові інфекції (дизентерія, черевний тиф), шкірно - венеричні захво­рювання, гнійничкові та деякі інші захворювання, наприклад снід, актиномікоз, не допускаються до роботи з харчовими продуктами.

Дотримання правил особистої гігієни працівниками харчових підприємств і торгівлі є важливою умовою для профілак­тики ряду інфекційних захворювань і харчових отруєнь. Після відвідання - обов язково миють руки з милом і дезінфікують 0, 2 % розчином хлорного вапна або знезаражують променями вста­новленої в тамбурі лампи був. Працівники санітарно - протиепідемічної служби перевіряють на­явність особистих медичних книжок і регулярність проходження медичних оглядів робітниками підприємств громадського харчуван­ня, складають акти перевірки і порушення санітарних правил, а також дають пропозиції щодо їх усунення. При необхідності голов­ним державним санітарним лікарем санепідстанції виноситься, по­станова про застосування адміністративно - запобіжних заходів щодо порушення санітарного законодавства. Промислові підприємства своїми стічними водами забруднюють водні басейни, сотні гектари родючих земель залишаються не використаними, внаслідок чого не одержано багато сільськогосподарської сировини, придатної для харчової та переробної промисловості. Наприклад, у рослинну продукцію – внаслідок застосування понаднормативних доз мінеральних добрив, пестицидів; у тваринницьку – стимуляторів росту тварин, антибіотиків. До другої групи відносять ендогенні речовини, що утворюються у сировині й продукції під дією хімічних і фізичних факторів, а також внаслідок взаємодії складових частин та екзогенних речовин. У деяких промислових районах поширені такі канцерогенні речовини як багатоядерні ароматичні вуглеводні, антроцен, фенантрон, бензантрацен, пірен, бензопірен та інші сполуки з конденсованими циклами.

Хоча ці речовини мають різну канцерогенну активність, проте необхідно повсякденно аналізувати продукцію на наявність у ній багатоядерних ароматичних вуглеводів. Металеві забруднення (ртуть, свинець, олово, цинк, мідь тощо); радіонукліди; пестициди; нітрати, нітрити; діоксини; метаболіти мікроорганізмів, які розвиваються у харчових продуктах. Ртуть належить до найпоширеніших у природі мікроелементів, вона легко утворює велику кількість органічних і неорганічних сполук, значна частина яких отруйна. Відомо декілька випадків отруєння споживачів, наприклад, коли апельсини з ізраїлю були оброблені металевою ртуттю палестинськими терористами в 1978 році. Основними джерелами забруднення є двигуни внутрішнього згорання, в яких використовується пальне з присадкою тетраетилсвинцю, як антидетонуючого засобу.

Встановлено, що біля 20% свинцю у щоденному раціоні людей поступає з консервованої продукції, в тому числі від 13 до 14% з припою, а 6 - 7% – з самого продукту.

При надходженні радіонуклідів з ґрунту через кореневу систему рослин, внаслідок дії сорбційних сил ґрунтового поглинального комплексу, відбувається сепарація радіонуклідів. Одні з них перебувають у ґрунті у порівняно доступному для рослин стані і тому велика їх кількість надходить у наземні частини рослин, а та частина, що міцно фіксується твердою фазою ґрунту, мало доступна для рослин. Одним із шляхів включення радіонуклідів у біологічні і харчові ланцюги може бути заковтування тваринами разом з кормом часток ґрунту, що містять радіонукліди при випасанні. Найбільш високі концентрації радіонуклідів у молоці корів спостерігаються у зимові та весняні місяці, що пояснюється зменшенням потреби щитовидної залози в йоді і підвищенням поглинання його молочною залозою. Найбільш ефективним методом кулінарної обробки сировини в умовах підвищеного забруднення радіонуклідними речовинами є варіння, при якому значна частина радіонуклідів переходить у відвар. М’ясо перед приготуванням потрібно порізати на шматочки, замочити на дві години в холодній воді, потім воду злити, залити другою водою і варити на вогні 10 хв потім слід воду злити і варити у новій порції води до готовності. При переробці молока у вершки залишається не більше 9% цезію і 5% стронцію, в сирі – 21% цезію та 27% стронцію в сирах 10% цезію і 45% стронцію у вершковому маслі біля 2% цезію від його складу в молоці. При нормальній технологічній переробці основних фруктів і овочів вміст стронцію у готовому продукті зменшується майже у 6 разів порівняно із сировиною. Нітрати – це солі азотної кислоти, які є природними сполуками і добре розчиняються у воді, а при нагріванні можуть переходити у нітрити з виділенням кисню. Основним джерелом нітратів у сировині та продуктах харчуванні крім азотовмісних з’єднань являються нітратні харчові добавки, які вводять у м’ясні вироби для покращення їх харчових показників і подавлення деяких мікроорганізмів. Надмір нітратів у плодоовочевій продукції не лише наслідок неправильного використання азотних добрив, а й результат сорбції окисів азоту безпосередньо з атмосфери, які утворюються при спалюванні різних видів палива. У харчових м’ясо - молочних продуктах наявність нітратів залежить від їх рівня в організмі тварин, а в кормових культурах – від видового складу, сорту, дози внесення азотних добрив, ґрунтово - кліматичних умов вирощування та інших агротехнічних факторів. Так, при митті кропу, салату, петрушки й інших зелених культур кількість нітратів знижується на 20%, а після двогодинного вимочування у воді на 30 – 60%. Пліснява вражає продукти як рослинного так і тваринного походження на будь - якому етапі їх отримання, транспортування та зберігання, в виробничих та домашніх умовах. Однієї з особливостей ферментів мікроорганізмів є перевага адаптивних (індуцибельних) ферментів над конститутивними, що зв язано як з малим обсягом протоплазми, так і з їх роллю головного механізму адаптації до мінливих умов зовнішнього середовища. До особливостей ферментів мікроорганізмів у гетеротрофних мікроорганізмів може бути також віднесене виділення їх у великих кількостях у зовнішнє середовище.

Ця група так званих ектоферментів здатна викликати трансформацію (деградування) будь - яких органічних і неорганічних речовин, повертаючи вхідні в їх сполуку елементи й енергію в новий цикл круговороту речовин і енергії. Ектоферменти здійснюють контактне і позаклітинне переварювання речовин, ушкоджують тканини своїх господарів, беруть участь у процесі самоочищення води і ґрунту від органічних залишків і ін. Очищені чи вхідні до складу бактерій ферменти застосовують для одержання великої кількості необхідних промисловості і медицині препаратів і матеріалів, включаючи мікробний білок, антибіотики, вітаміни й ін. Екзоферменти виділяються кліткою в середовищі та каталізують реакції гідролізу складних органічних сполук на більш прості, доступні для асиміляції мікробною кліткою. Allos - інший, чужий) він називається тому, що молекули, що зв язуються з цим центром, по будові (стерично) не схожий на субстрат, але впливає на зв язування і перетворення субстрату в активному центрі, змінюючи його конфігурацію. Деякі ферменти, так звані ферменти агресії, руйнують тканини і клітки макроорганізму, обумовлюючи тим самим поширення патогенних мікроорганізмів і їхніх токсинів в інфікованих тканинах. Гіалуронідаза стрептококів, наприклад, розщеплює гіалуроновую кислоту в мембранах кліток сполучних тканин макроорганізму, що сприяє поширенню збудників і їхніх токсинів в організмі, обумовлюючи високу інвазивність цих бактерій. Плазмокоагулаза є головним чинником патогенності стафілококів, тому що бере участь у перетворенні протромбіну в тромбін, що викликає утворення фібриногену, у результаті чого кожна бактерія покривається плівкою, що охороняє її від фагоцитозу.

Гідролітичні або цукролітичні ферменти, субстратом для який є різні цукри, а продуктами їх розщеплення - кислоти, спирти, альдегіди, н 2 о; протеолітичні ферменти, що розщеплюють білки з утворенням поліпептидів, амінокислот, аміаку, індолу, сірководню. Для вивчення активності ферментів при ідентифікації мікроорганізмів широко використовують диференційно - діагностичні середовища, до складу яких входять визначені субстрати – цукри чи білки.

При дослідженні гідролітичної активності бактерій поширені моносубстратні диференційно - діагностичні середовища гісса (строкатий ряд гісса), лактозовмісні середовища ендо, левіна, плоскірєва, дисубстратні середовища ресселя, полісубстратні середовища кліглера й олькеницького. Протеолітичні ферменти бактерій визначаються також по виділенню індолу, сірководню, розщепленню деяких амінокислот, наприклад, фенілаланіна, лізина, цистина. Протеолітичні ферменти здатні змінювати (розріджувати) желатин, причому, різні види бактерій по різному змінюють стовпчик желатину в пробірці з посівом мікроорганізму.

Так, при росту холерного вібріона стовпчик желатину приймає форму цвяха, при росту стафілокока - панчохи, при росту сине - гнійної палички спостерігається пошарове розрідження середовища. У практичних бактеріологічних лабораторіях широко застосовують микро - і експрес - методи для орієнтованого вивчення біохімічних властивостей мікроорганізмів. Мікро - тест системи для вивчення ідентифікації ентеробактерій представлені одноразовими пластиковими контейнерами із середовищами, що містять різні субстрати, з додаванням індикаторів. Посів чистої культури мікроорганізмів у такі тест - системи дозволяє швидко виявити здатність бактерій утилізувати цитрати, глюкозу, сахарозу, виділяти аміак, індол, розкладати сечовину, лізин, фенілаланін і т. Широке використання харчових добавок, у сучасному розумінні почалось лише в кінці 19 ст і швидко досягло максимального розповсюдження в наші дні у всіх країнах світу.

Не дивлячись на існуюче в багатьох переконання, харчові добавки по гостроті, частоті і тяжкості можливих захворювань треба віднести до розряду речовин мінімального риску.

Харчові добавки можуть бути внесені в продукт на різних етапах його виробництва, зберігання і транспортування з ціллю покращення та полегшення виробничого процесу, збільшення стійкості продукту до різних видів псування, зберігання структури і зовнішнього виду продукту.

Розглядаючи яскраву етикетку на пакеті, банці або пляшці, ми нерідко забуваємо прочитати те, що надруковано дрібним шрифтом де - небудь в куточку і те що не кидається в очі. По походженню розрізняють природні добавки – такі, як цукор, сіль і вітаміни; лабораторні аналоги природних речовин – наприклад, ванілін; синтетичні – сахарин, аспартам. Всі види мінеральної води, борошно, крохмаль, хліб і вироби з хліба, макаронні вироби, томатна паста, томатний соус, консерви з томатів, риба, молюски, ракоподібні та інші. Виготовлення, застосування і реалізація харчових добавок на території україни дозволяється тільки на основі позитивного висновку державної санітарно - гігієнічної експертизи.

Тому, застерігаємо, купуючи продукти в гарних упаковках, обов’язково звертайте увагу не тільки на їх привабливий товарний вигляд, а перш за все, на маркування і зокрема. Нею позначають харчові добавки, які використовуються у харчовій промисловості, щоби продукт довше зберігався, краще виглядав, мав відповідний колір тощо. Наприклад, е від 100 до 200 – барвники, від 200 до 300 – консерванти, від 300 до 400 – антиокислювачі, далі нумеруються згущувачі, емульгатори, піногасники, підсилювачі смаку й аромату.

Наприклад, е330 – лимонна кислота, а е160а – каротин, е101 – вітамін в2 (рибофлавін) міститься у томатах, з морських водоростей виділяють е400 – альгінат натрію тощо. Наприклад, можна зустріти інформацію, що добавки е103, е105, е121, е123, е125, е126, е152, е210, е211, е213 - 217 та інші можуть спричинити злоякісні пухлини; е221 - 226, е320 - 322, е338 - 341, е407, е450 – спричинюють захворювання шлунково - кишкового тракту; е230, е231, е232, е239 – містять алергени, а е171 - 173, е320 - 322 – можуть стати причиною захворювання нирок та печінки.

Лариса кудак, головний спеціаліст обласного управління у справах захисту прав споживачів, каже, що наразі немає офіційних підтверджень цієї інформації. Але їхні недоліки – недовговічність, вони розкладаються за температури, вищої 50 градусів, дороговизна – примусили виробників масово використовувати штучні добавки.

Якщо ж какао - масло виробники розвели пальмовою, кокосовою, соєвою, соняшниковою олією, є ароматизатори та підсолоджувачі, то від справжнього шоколаду залишиться лише кондитерська глазур. Крім того, слід враховувати, що дорослі люди, діти, люди літнього віку, вагітні мають різний рівень чуттєвості та захисних сил, тому проблеми використання харчових добавок набуває ще більшого гігієнічного значення. Не менш важливим фактором є також можлива взаємодія харчових добавок з шкідливими хімічними речовинами, котрі потрапляють в організм людини з навколишнього середовища. Таким чином, харчові добавки можуть бути використані в харчовій промисловості тільки після усестороннього вивчення перекислених властивостей і встановлень повної безпеки використання кожної окремої добавки.

На основі інформації, отриманої виробником, визначають раціональну і товарну назву речовини її назву, технологію отримання, хімічну структуру та фізико - хімічні властивості. Для цього використовують два виду модельних лабораторних тварин, в організмі яких метаболізм вивчаємого хімічного з’єднання ідентичний з метаболізмом людини.

По закінченню хронічного експерименту на тваринах підвипробуваних груп і контролю роблять висновок про наявність чи відсутність у харчової добавки токсичності. Залізодефіцитна анемія (сидеропенічна) — це різновид анемій, причиною яких є дефіцит заліза в організмі, пов язаний з недостатнім його надходженням чи засвоєнням або надмірним виведенням. Це розвивається внаслідок недостатньої закладки запасів заліза в антенатальний період, неадекватного споживання заліза, низької його біодоступ - ності, недостатнього вмісту в їжі, збільшеної потреби в залізі або хронічної крововтрати.

Однак актуальність проблеми залізодефіцитної анемії пояснюється не тільки поширеністю цього захворювання, а й вираженими патологічними змінами, що відбуваються в зростаючому організмі. Зниження активності низки залізовмісних ферментних систем (цитохромів, каталази, пероксидази тощо) призводить до порушення клітинного й тканинного метаболізму.

Зниження концентрації гемоглобіну ініціює розвиток анемічної гіпоксії, що у свою чергу збільшує наявні в організмі метаболічні зміни та трофічні порушення. Кількість засвоюваного організмом мліза залежить від вмісту і валентності заліза в харчовому продукті, якісної характеристики продукту і стану травного тракту пацієнта. Також трансферин здійснює зворотний транспорт заліза в кістковий мозок з депо і макрофагів, де відбувається реутилізація заліза із природно зруйнованих еритроцитів. Хронічна інтоксикація плода (систематичне куріння, алкоголізм, наркоманія матері, зловживання лікарськими засобами, робота з токсичними речовинами); найхарактернішими клінічними ознаками залізодефіцитної анемії в сидеропенічний синдром (блідість шкіри та слизових оболонок, ангулярний стоматит, сухість шкіри, сухість і ламкість волосся тощо), синдром вегетативної дисфункції (тахікардія, тенденція до артеріальної гіпотензії, задишка, ослаблення тонів серця, підвищена пітливість); симптоми, пов язані з дефіцитом заліза (підвищена стомлюваність, дратівливість, порушення сну як прояви хронічної гіпоксії, ояиаки вторинної імунної недостатності). Лікування залізодефіцитної анемії полягає в раціональному харчуванні відповідно до віку дитини, прийманні препаратів заліза і нормалізації режиму праці та відпочинку.

При успішному лікуванні цей показник приходить до норми протягом 1—1, 5 міс, після чого переходять на підтримувальну терапію препаратами заліза протягом 2—3 міс. Дітям, які перенесли дисбактеріоз кишечнику, кишкові інфекції, оперативні втручання на органах травного тракту, разом із препара тами заліза необхідно призначати еубіотики.

Практично всім дітям раннього віку на фоні феротерапії з профілактичною метою доцільно признача ти пробіотик хілак, який сприяє кращому всмоктуванню заліза і запобігає порушенням з боку травного тракту.

Тому, незважаючи на те, що рос линні продукти містять більшу кількість заліза в абсолютних цифрах, вони не можуть забезпечити потреб організму повною мірою. При неможливості пер - орального приймання; синдромі мальабсорбції; хронічному ентероколіті; виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки в стадії загострення; виразково - некротичному ентероколіті; спадкових за хворюваннях з порушенням всмоктування заліза в травному тракті; стані після резекції шлунка, тонкої кишки.

Дефіцит фолієвої кислоти та вітаміну в12, що порушує синтез амінокислот і попередників днк, сповільнює дозрівання всіх клітин крові в кістковому мозку, повернення до мегалобластного типу кровотворення. Анемія гіпер - пбо нормохромна, макроцитарна, гіпорегенераторна, анізо - , пойкілоци - тоз, мегалобластоз, піизоцитоз, наявність тілець жоллі і кебота в еритроцитах; гігантські нейтрофіли з полісегментарністю і метамієлоцити.

Це сприяє порушенню еинтезу глобіну і білкових транспортних сполук, зниженню продукції еритропоетинів і ураженню еритропоезу, а також недостатності вироблення гормонів і ферментів. Клінічні прояви характеризуються дистрофічними змінами, ознаками полігіповітамінозів, порушенням пігментного обміну, пастозні - отю та набряками підшкірної жирової клітковини.

Затримку внутрішньоутробного розвитку діагностують у дітей, які іій момент народження мають недостатню масу тіла або недостатні масу і довжину тіла відносно їхнього гестаційного віку.

Тривалий безплідний період, викидні, мертвонародження в анамнезі, народження попередніх дітей у сім ї з низькою масою тіла, гестози; шкідливі звички матері. Куріння, алкоголізм, наркоманія, приймання деяких медикаментів (наприклад, антиметаболітів, бета - адре - ноблокаторів, дифеніну, оральних антикоагулянтів та ін. Недостатня маса тіла і плаценти (менше ніж 8 % маси тіла новонародженого), її структурні аномалії (інфаркти, кальциноз, фіброз, гемангіома, єдина артерія пупкового канатика, тромбози су дин, плацентит тощо) і часткове відшарування, а також аномалії при кріплення і вади розвитку плаценти; соціально - біологічні. Низький соціально - економічний рівень матері, підлітковий вік, проживання у високогірній місцевості, професійні шкідливості в матері (робота в гарячому цеху, вібрація, про никна радіація, хімічні фактори та ін. Багатоплідна вагітність, спадкові фактори (хромосомні хвороби, деякі спадкові аномалії обміну речовин), вроджені вади розвитку, генералізовані внутрішньоутробні інфекції. У 40 % дітей виявити причину затримки внутрішньоутробного розвитку не вдається (ідіопатична форма), при цьому у третини з них у родоводі (частіше по лінії матері) є члени сім ї з низькою масою тіла на момент народження. Так, мала маса на час народження в доношеної дитини свідчить про те, що фактор, який уповільнював темп його внутрішньоутробного розвитку, діяв в останні 2— 3 міс вагітності, але якщо одночасно наявний дефіцит довжини тіла (нижче 10 центилів), то несприятливі умови для плода впливали з ii триместру вагітності. Затримка внутрішньоутробного розвитку, що супроводжується порушенням розвитку плода (формуванням вад розвитку, дизембріо - генетичних стигм, порушенням пропорцій тіла — диспластичний варіант) буває в дітей із хромосомними та геномними мутаціями, гене - ралізованими внутрішньоутробними інфекціями, а також зумовлена професійними шкідливостями та шкідливими звичками матері, дією тератогенних медикаментів. При гіпотрофічному варіанті ступінь тяжкості можна визначити на дефіцитом маси відносно довжини тіла, а в доношених дітей — за масо - зростовим коефіцієнтом (величину маси на час народження в і рамах розділити на показник зросту в сантиметрах), що в нормі становить 60—68. Ступінь тяжкості диспластичного варіанта визначається йп наявністю і характером вад розвитку, кількістю і тяжкістю стигм дизембріогенезу, станом центральної нервової системи, характером захворювання, що сприяє затримці внутрішньоутробного розвитку.

У ранній неонатальний період для таких дітей типовий синдром гіперзбудливості, що обумовлений централізацією кровотоку, гіперкатехоламінемією у відповідь на внутрішньоутробну гіпоксію та тривалим метаболічним ацидозом. При гіпопластичному варіанті затримки внутрішньоутробного розвитку діти мають пропорційне зменшення всіх параметрів фізичного розвитку у відповідному гестаційному віці — нижче ніж 10 центилів. Локалізація характер аномалії череп форма черепа мікроцефалічна, гідроцефалічна, брахіцефа - лічна, доліхоцефалічна, асиметрична; низьке чоло, різко виражені надбрівні дуги, нависаюча потилична кістка, сплощена потилиця, гіпоплазія соскоподібних відростків обличчя пряма лінія скороченого чола і носа, монголоїдний або антимонголоїдний розріз очей, гіпо - і гіпертелоризм, сідлоподібний ніс, сплощена спинка носа, скривлений ніс, асиметрія обличчя, макрогнотія, мікрогнатія, прогенія, роздвоєне підборіддя, клиноподібне підборіддя очі епікант, індіанська складка повіки, низьке стояння повік, асиметрії очних щілин, відсутність слізного м ясця (третьої повіки), дистихіаз (подвійний ріст вій), колобома, гетерохромія райдужки, неправильна форма зіниць вуха великі відстовбурчені вуха, малі деформовані вуха, різно - великі вуха, різний рівень розташування вух, низько розташовані вуха, аномалія розвитку завитка і протизавитка, збільшення вушної часточки, додаткові козелки.

За наявності смоктального рефлексу, відсутності асфіксії, вира жених неврологічних змін і зригувань після пробного давання дистильованої води дитину починають годувати зцідженим грудним моло> ком із пляшечки не пізніше ніж через 2 год після народження. При недостатньому збільшенні маси тіла необхідно зробити копрограму і за її результатами вирішувати, чи необхідна замісна терапія ферментами (абомін, фестал, панкреатин тощо). Всіх дітей 1 - го тижня життя з гіпопластичним, диспластич - ним і ii—iii ступеня гіпотрофічним варіантом патології, особливо при ускладненому перебігу пологів, із пологового будинку направляють у відділення патології новонароджених, де проводять терапію, направлену на поліпшення трофіки мозку (курси парентерального введення вітамінів а, в1. При гіпотрофічному і гіпопластичному варіанті і ступеня діти, що не мали тяжких ускладнень в анте - і неонатальному періодах, як пра - щло, наздоганяють своїх ровесників за фізичним розвитком до 6 міс лсиття, рідше — у другому півріччі. При ii ступені більшість дітей наздоганяють ровесників у фізичному розвитку до 1 року життя; у частини з них підвищена інфекційна захворюваність, наявне відставання психомоторного розвитку в перші 2 роки шиття, надалі спостерігають ознаки легкої мозкової дисфункції (неіропатичні розлади, інфантилізм психіки, невротичні реакції тощо). У дітей з iii ступенем захворювання, а також із диспластичним її варіантом відставання фізичного і психомоторного розвитку може бути більш тривалим (до 3—4 років і більше), у 10—15 % з них надалі розвиваються ознаки органічного пошкодження центральної нервової системи (дитячий церебральний параліч, прогресуюча епілепсія, гідро - ціфалія, відставання психічного розвитку, олігофренія та ін. Доведено зв язок затримки внутрішньоутробного розвитку з роз - іитком надалі у дорослих гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, недостатності мозкового кровообігу, а також цукрового діабет у і це певною мірою може бути пов язане з тим, що в умовах внутріш - вкоутробної хронічної гіпоксії посилений синтез ангіотрофічного фак - fepft для гладеньких м язів судин — ангіотензину ii. Це ек зогенно - конституційне ожиріння, що виникає при аліментарному перегодовуванні; ожиріння при ураженні центральної нервової сис теми (церебральне, кіркове, діенцефальне); адипозогенітальна дист рофія; пубертатне ожиріння. У період репарації хворий одержує при і ступені гіпотрофії 140—180 ккал на 1 кг маси тіла на добу, дри ii, iii ступенях — 180—200 ккал на 1 кг маси тіла на добу.

В україні щорічно виникає понад одну тисячу надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, в наслідок яких гине значна кількість людей, а матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень. У зонах можливих стихійних лих функціонує велика кількість об’єктів господарської діяльності, в тому числі хімічно – і вибухонебезпечних, знаходиться густа мережа газо - , нафтопродуктопроводів та інших потенційних джерел, що збільшують масштаби і небезпеку наслідків надзвичайних ситуацій природного походження. Узагальнюючи питання про наявність ризику виникнення надзвичайних ситуацій необхідно об’єктивно займатися утриманням і підготовкою потужної системи захисту населення і економіки від них. Цивільна оборона (цз) україни пройшла значний шлях розвитку та удосконалення і від початку докорінної реорганізації відійшла на таку відстань від цивільної обори (цз) срср, з якої можна об’єктивно оцінювати результати діяльності, вносити необхідні корективи до планів і визначати нові завдання, що випливають із ситуації, яка склалася нині. В державі все частіше виникала необхідність залучення сил цивільної оборони до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій мирного часу, але перебуваючи фактично у стані мобілізаційних можливостей, орієнтуючись у підготовці до дій під час війни, цивільна оборона не завжди з очікуваною оперативністю і необхідною кваліфікацією вирішувала завдання які перед нею ставили.

Зростання втрат та збитків від стихійного лиха і катастроф змушувало шукати нові форми управління системою, способи реагування на надзвичайні ситуації, створювати механізми підтримки заходів, спрямованих на поліпшення ситуації. Позачерговими кроками на шляху цих змін були такі, як вихід з – під протекторату міноборони і підпорядкування системи цивільної оборони органам влади, переміщення акцентів з воєнного призначення на завдання мирного часу, реформування і переоснащення сил відповідно до нового призначення. Запобігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного характеру, ліквідація їх наслідків, максимальне зниження масштабів втрат та збитків перетворилися на загальнодержавну проблему і одне з найважливіших завдань органів виконавчої влади і управління всіх рівнів. Тому, з набуттям україною незалежності, враховуючи дослід економічно розвинутих країн, було розпочато законодавче оформлення цивільної оборони як державної системи органів управління й сил, призначених для здійснення заходів щодо захисту населення від впливу наслідків надзвичайних ситуацій, можливих терористичних актів. Тенденція зростання кількості природних і, особливо, техногенних надзвичайних ситуацій, вагомість наслідків об’єктивно примушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільства та навколишнього середовища, а також стабільності розвитку економіки країни.

Руйнівну силу техногенних катастроф і стихійних лих у деяких випадках можна порівняти з військовими діями а кількість постраждалих значною мірою залежить від типу, масштабів, місця і темпу розвитку ситуації, особливостей регіону і населених пунктів, що опинились в районі події, об’єктів господарської діяльності. Надзвичайна ситуація (нс) – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат. Надзвичайні ситуації техногенного походження містять у собі загрозу для людини, економіки і природного середовища або здатні створити її в наслідок ймовірного вибуху, пожежі, затоплення або забруднення навколишнього середовища. 2) за галузевою ознакою (у сільському господарстві; у лісовому господарстві; у заповідній території; у водоймах; матеріальних об’єктах – об’єктах інфраструктури, промисловості, транспорту, житлово – комунального господарства та населення – персонал підприємств та установ, мешканці житлових будинків, пасажири транспортних засобів). На залізничному транспорті, на автомобільному транспорті, на суднах, на авіаційному транспорті, на транспорті з викидом хнр, рр і бнр, на міському транспорті, на транспорті, в які потрапили керівники держави та народні депутати.

Спорудах, комунікаціях та технологічному обладнанні промислових об’єктів; на об’єктах розвідки, випробування, переробки, транспортування і зберігання легкозаймистих, горючих і вибухових речовин; на транспорті, в шахтах, підземних та гірничих виробітках; в будівлях та спорудах громадського призначення; на радіаційних, хімічних та біологічно небезпечних об’єктах. Аварії з викидом хнр, утворення та розповсюдження хнр під час виробництва, переробки або зберігання; аварії з викидом бнр на підприємствах промисловості і науково – дослідних установках. Атомних електростанціях; гідроелектростанціях; теплоелектростанціях; електроенергетичних станціях; електроенергетичних мережах; транспортних електричних контактних мережах; порушення стійкості або поділ об’єднаної енергосистеми україни.

На каналізаційних системах з масовим викидом забруднюючих речовин; на теплових мережах; на системах забезпечення населення питною водою; на магістральних і комунальних газопроводах; на нафтопроводах і продуктопроводах; на системах зв’язку та тале комунікацій. Прориві гребель з у творенням проривного потоку або з утворенням хвиль прориву та катастрофічного затоплення; спрацюванні водосховищ у зв’язку з загрозою прориву гідроспоруди.

На території україни можливе виникнення практично всього спектру небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження. Особливості географічного положення україни, атмосферні процеси, наявність гірських масивів, підвищень, близькість теплих морів зумовлює різноманітність кліматичних умов. Стихійні лиха, що мають місце на території україни, можна поділити на прості, що включають один елемент, наприклад, сильній вітер, зсув або землетрус, та складні, що включають декілька одночасно діючих процесів однієї групи або кількох груп, наприклад, негативних атмосферних та геодинамічних екзогенних процесів, ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів у поєднанні з техногенними.

Небезпечні геологічні; метеорологічні; гідрологічні морські та прісноводні явища; деградація ґрунтів чи надр; природні пожежі; зміна стані повітряного басейну; інфекційна захворюваність людей та сільськогосподарських тварин; масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами і збудниками; зміна стану водних ресурсів і біосфери тощо. Кожний клан стихійних лих класифікується за характеристиками явища, які визначають особливості дії факторів ураження на людей, навколишнє природне середовище та суб’єкти господарської діяльності. Надзвичайні ситуації соціально – політичного характеру, які пов’язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування, діляться на наступні нс. 1) здійснення або реальна загроза збройних нападів і утримання важливих об’єктів або реальна загроза вчинення таких акцій щодо органів державної влади, дипломатичних та консульських установ, правоохоронних органів, телерадіоцентрів та узлів зв’язку, військових гарнізонів, державних закладів, атомних електростанцій або інших об’єктів атомної енергетики; 2) викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, напад, замах на членів екіпажу повітряного або морського (річкового) судна; 3) знищення або викрадення з об’єктів зберігання, використання, переробки та під час транспортування. Вогнепальної зброї, боєприпасів, бронетехніки, артозброєння, вибухових речовин, радіоактивних і сильнодіючих речовин, наркотичних речовин, препаратів і сировини; 4) аварії на арсеналах, складах боєприпасів та на інших об’єктах військового призначення з викидом уламків, реактивних та звичайних боєприпасів, виявлення застарілих боєприпасів тощо. Однак сучасному світі масштаби тероризму досягли таких розмірів, що він став глобальною проблемою – нарівні з ядерною загрозою і екологічними небезпеками.

Причини виникнення тероризму як явища мають соціальний характер і пов’язані з існуванням занадто великих відмінностей між умовами життя людей, а також дотриманням прав і свобод особистості у різних країнах світу.

1) соціальний (ідеологічний) тероризм, який має на меті корінну або часткову зміну економічного та політичного устрою власної країни; 2) національний тероризм, який здійснюється за етнічною ознакою та включає організації сепаратистського плану, що мають на меті боротьбу проти економічного та політичного диктату національних держав і монополій; 4) світоглядний тероризм, мотивом якого є принципова незгода з панівними нормами та стосунками в суспільстві (наприклад, з будівництвом ядерних об’єктів, вбивством тварин, забрудненням навколишнього середовища, явищами глобалізації); 5) кримінальний тероризм, який має особливий вплив під час проведення суспільно – економічних перетворень, змін у законодавстві. Організація життєдіяльності населення в екстремальних умовах є комплексом заходів, спрямованих на створення і підтримку нормальних умов життя, здоров’я і працездатності людей. Порядок забезпечення населення продуктами, водою, предметами першої необхідності в умовах надзвичайних ситуацій визначається відповідними постановами кабінету міністрів україни і в першу чергу вказівками та інструкціями міністерства торгівлі мінагропрому, міністерства охорони здоров’я, міністерства житлово – комунального господарства. Підприємства побутового обслуговування міст, відповідно до плану цо, вивозять устаткування в заміську зону (район розселення) і готують підприємства (організації) для обслуговування населення, особливо для санітарної обробки людей і знезаражування одягу, якщо виникла така необхідність. Організацію інформації населення при виникненні надзвичайних ситуацій вирішує міністерство зв’язку україни, державний комітет з телебачення і радіомовлення, їхні територіальні організації, місцеві органи влади й органи управління цо. Своєчасна і правдива інформація про реальну обстановку в країні, області, районі, місті і на об’єкті виключає виникнення і поширення неправдивих слухів, а головне, додає впевненості людям. Це стосується насамперед заходів щодо всебічної підготовки заміської зони, організації евакозаходів, навчання населення використовувати засоби і способи захисту, діяти в умовах надзвичайних ситуацій. Тимчасове розселення евакуйованих у безпечних районах передбачає максимальний захист людей від радіоактивного зараження, хімічного ураження при аваріях чи катастрофах на радіаційно чи хімічно небезпечних об’єктах, а також запобігання загибелі у випадках катастрофічного затоплення районів проживання населення. Якщо укриттів недостатньо, то організовується їх додаткове будівництво, пристосування наявних підвалів, гірничих виробок, для чого залучається вся працездатне населення, в тому числі і евакуйоване.

У районах, заражених отруйними речовинам, дозволяється готувати і приймати їжу тільки в спеціальних приміщеннях, обладнаних фільтровентиляційними установками.

У районах, заражених бактеріальними засобами готування і приймання їжі дозволяється тільки після ретельної дезінфекції території, кухонь і устаткування, а також повної санітарної обробки потерпілих. їх робота у надзвичайних ситуаціях значно ускладнюється, бо крім хворих загального захворювання можуть надходити люди, уражені радіоактивними речовинами, отруйними речовинами, бактеріальними засобами.

При аварії на аес додатково обладнуються місця для госпіталізації людей з ознаками променевої хвороби, для надання медичної допомоги населенню на маршрутах евакуації й у районах розселення лікарні підсилюються бригадами, у складі яких обов’язково повинні бути лікарі - радіологи.

Начальники служб здійснюють керівництво силами і засобами служб безпосередньо, через начальників штабів, органи управління цо і структурні організації, керівниками яких є начальники служб. ) чітко визначили призначення і завдання цивільної оборони україни, відповідальність виконавчої влади всіх рівнів щодо захисту життя і здоров’я людини від наслідків надзвичайних ситуацій, державну важливість цієї проблеми.

Організація безпеки і захисту населення україни, об’єктів економіки і національного надбання держави повинна розглядатися як невід’ємна частина державного будівництва, як найважливіша функція центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій і виконавчих органів влади.

Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо у загальнодержавному масштабі не буде вирішене завдання захисту населення, об’єктів економіки і національного надбання від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

В останні роки завдяки зростаючій технізації та автоматизації багатьох виробничих процесів зменшилася частка фізичної роботи, відповідно знизився витрата енергії. До їх числа можна віднести так звані масові дегенеративні хвороби, головним чином атеросклероз, гіпертонічну хворобу, ішемічну хворобу серця, цукровий діабет, подагру.

В останні роки особливо багато говорять про небезпеку надмірного споживання жирів і вуглеводів, в результаті якого розвивається ожиріння з усіма витікаючими наслідками.

Тому - то в щоденне меню необхідно включати різноманітні продукти - молоко і сир, містять білок, сир, рибу чи м ясо, багатими вітамінами і мінеральними солями овочів, фрукти.

і не має ніяких поживних речовин клітковина (рослинні волокна) овочів і фруктів необхідна організму, бо вона сприяє виробленню травних соків, регулює діяльність кишечника і виводить з організму надлишок холестерину.

Білки сої багаті усіма незамінними амінокислотами, скор яких дорівнює або перевищує 100% за шкалою вооз; виняток становлять сірковмісні амінокислоти (шв 71%). Жирові продукти, крім жирів, що складаються з гліцерину і жирних кислот, містять стерини, фосфоліпіди та жиророзчинні вітаміни, що надають виражену фізіологічну дію. Максимальна кількість насичених жирних кислот містять тваринні жири (в яловичому і свинячому жирі - 25% пальмітинової, відповідно 20% і 13% стеаринової кислот, в маслі вершковому - 7% стеарінозой, 25% пальмітинової і 8% миристиновой кислот). Разом з тим багато хто забуває, що біологічна потреба в жирах і деяких інших компонентах може задовольнятися тільки за рахунок раціональної суміші жирів тваринного і рослинного походження. Якщо протягом тривалого часу різко зменшити в харчуванні кількість жиру або обмежитися тільки вершковим маслом, організм втрачає здатність правильно використовувати надлишок його і стає менш стійким до розвитку атеросклеротичного процесу.

Вуглеводи як есенціальні компоненти харчового раціону не тільки визначають основний енергетичний гомеостат організму, але істотно необхідні також для біосинтезу багатьох містять вуглець полімерів. При звичайному змішаному харчуванні за рахунок вуглеводів забезпечується близько 60% добової енергоцінності, тоді як за рахунок білків і жирів разом узятих - тільки 40%. Близько 52 - 66% вуглеводів споживається із зерновими продуктами, 14 - 26% - з цукром і сахаропродуктамі, близько 8 - 10 - з клубне - і коренеплодами, 5 - 7% з овочами, фруктами.

Вуглеводи - досить сильний подразник зовнішньої секреції підшлункової залози, у тому числі найбільш активний стимулятор синтезу інсуліну, якому належить важлива роль у регуляції вуглеводного обміну, у підтримці оптимального для організму гомеостазу глюкози.

Вітаміни - життєво необхідні низькомолекулярні органічні біологічно високоактивні сполуки різноманітної хімічної природи, не синтезуються (або синтезуються в недостатній кількості) в організмі, надходять з їжею і виконують функцію каталізаторів - прискорювачів обмінних процесів. Елементарна недостатність вітамінів виникає унаслідок їх низького вмісту в добовому раціоні, через тривале або неправильного зберігання, нераціональної кулінарної обробки, впливу антивітаміни факторів порушення балансу хімічного складу раціонів і оптимальних відносин між вітамінами і іншими харчовими речовинами і між окремими вітамінами.

Підвищена потреба у вітамінах виникає при особливих фізіологічних станах організму (інтенсивне зростання, вагітність, лактація), певних кліматичних умовах, інтенсивному фізичному або нервово - психічної навантаженні, стресових станах, при інфекційних захворюваннях, інтоксикаціях, захворюваннях внутрішніх органів, залоз внутрішньої секреції, підвищеної екскреції вітамінів. Так само, як і при недоліку основних харчових речовин або вітамінів, при дефіциті мінеральних речовин в організмі людини виникають специфічні порушення, що призводять до характерних захворювань. Кальцій необхідний для підтримки нервово - м язової збудливості, він бере участь у такому важливому процесі, як згортання крові, впливає на проникність клітинних оболонок. У результаті згортання білковий гель всередині м язових волокон ущільнюється з випрессовиваніем значної частини, що міститься в ньому води разом з розчиненими в ній речовинами.

Перша група, що включає випадки повного спадкового порушення синтезу - якого з ферментів в різних ділянках слизової травного тракту, об єднує патологічні стани, що відносяться до класу спадкових хвороб. Найбільш поширеними харчовими алергенами є білки яєць, молока, пшениці, риби, молюсків, суниці, горіхів, томатів, шоколаду, бананів і навіть цитрусових.