підручник юридичні документи красницька а.в

підручник юридичні документи красницька а.в

Тези доповідей iv міжвузівської науково - практичної конференції з проблем розвитку та функціонування державної мови, присвяченої дню української писемності та мови (м. Спеціалізовані лінгвістичніекспертизи (діагностична, ідентифікаційна, почеркознавча, фоноскопічна, авторознавча), що досліджують усне й писемне мовлення людини.

Наукове дослідження проблем правової експертизи має принципове значення, оскільки вона виступає одним із основних гарантів якості та досконалості правотворчої діяльності, що надає оцінку юридичному документу відносно його відповідності тим або іншим критеріям (юридико - технічної будови, відповідності положенням конституції, повноти тощо). Трубецькой звертав увагу на те, що важливий етап всієї законодавчої процедури складає діяльність спеціальних комісій, що по­кликана детально вивчити проект документа та передбачити ті заперечення, що можуть бути висунуті проти нього 1. Зазначений етап законодавчої процедури визначався вченим як такий, що має контрольне значення щодо перспектив введення в дію відповідних юридичних документів та тих наслідків, котрі він може спричинити.

Проблематиці удосконалення якості проектів нормативно - правових актів також були присвячені роботи й інших вчених, в яких обґрунтовується ідея про те, що запровадження громадського контролю за якістю правотворчої роботи є гарантом якості самих правових актів 2. На думку більшості сучасних вчених - правознавців, законодавча база україни на сьогодні потребує якісного вдосконалення, з однієї сторони, та модернізації всього правотворчого процесу як передумови якості юридичних документів, з іншої сторони.

3 огляду на вказані погляди щодо актуальності сучасного наукового вивчення інституту правової експертизи юридичних документів, на нашу думку, доцільно їх узагальнити та доповнити рядом положень. Так актуальність наукового вивчення правової експер­тизи, насамперед, пов язується з недоліками як в якості існуючих юридичних доку­мента, так і в процедурі правотворчості, що надає можливість виокремити їх у межах наступних площин. Відсутність єдиних концептуальних наукових підходів щодо розуміння феномено - логічних, методологічних та практичних засад правової експертизи юридичних доку­мента; міждисциплінарний характер наукового дослідження правової експертизи, що надає можливість говорити про те, що правова експертиза є. Різновидом юридичного процесу або стадії правотворчості, що обумовлює її вивчення в межах юридичної науки; різновидом соціальної експертизи, що визначає її як об єкт дослідження іншими суспільними науками (соціології, політології, економіки тощо); самостійним предметом наукового дослідження в межах науки експертології. Аналіз методологічних та практичних засад правової експертизи, а також вироблення методологічних рекомендацій щодо вдосконалення правової експертизи не можливо здійснити без наукового дослідження історії розвитку практики правової експертизи юридичних документа та історії становлення поглядів на феномен правової експертизи юридичних документа. Вказане пояснюється тим, що не можливо дослідити та обґрунтувати стан і перспективи розвитку будь - якого соціального правового явища без з ясування історії розвитку практики проведення правової експертизи юридичних доку­мента, що становитиме історико - практичну основу наукового дослідження правової ек­спертизи в цілому.

Гаврилова про те, що прогнозування розвитку юридичної науки, правових явищ та інституцій спирається на глибокий аналіз специфіки її історичного розвитку та сучасного стану, оскільки більшість тенденцій та напрямків її подальшого розвитку формуються на підставі тих проблем, котрі зароджуються на відповідній історичній стадії розвитку політичної системи, держави та права 5. На нашу думку, дослідження вказаних аспектів правової експертизи юридичних до­кумента, пов язуватиметься із аналізом історії документоводства в контексті забезпечення якості юридичних документа, починаючи з часів київської русі до нового часу, що торкається питань забезпечення якості та юридико - технічної досконалості юридич­них документів. Мітяєва, саме недоліками живого слова як засобу передачі інформації зумовлена поява документа, що надає змогу цю інформацію зафіксувати 6, що, як правило, знаходить своє відображення у найважливіших сферах суспільного життя 7. Тому саме писемність стає тим універсальним засобом, що з одного боку використовується для відображення інформаційного матеріалу, а з іншого - набуває ха­рактеру умови (об єкту) для визначення якості (чинності, достовірності) документа. Закріплення міжнародних стосунків (акти - договора київської русі та візантії); встановлення правил поведінки внутрішньодержавного характеру (руська правда, новгородська й псковська судні гра­мота, княжі устави, княжі уроки, церковні устави тощо); прийняття документів, що мали.

Правозастосовний характер та були націлені на регламентацію права власності, встановлення договірних відносин, регламентування привілеїв тощо (дарчі та купчі грамоти, записи про оренду, вкладні грамоти, судові протоколи та рішення тощо) 12. Проте, сам процес правотворчості на той час не мав процесуального характеру, базувався на волевиявленні єдиновладного суб єкта, не забезпечувався експертною діяльністю щодо оцінки проектів правових актів. На нашу думку, вже на цей час починають формуватися витоки правової експертизи документів, що зумовлені наявністю уповноважених суб єктів, що мають відповідні професійні знання (володіють писемною мовою та прак­тикою складання документів), володіють правом контролю за якістю документів та їх відповідності між волею владарюючого суб єкта та змістом документа. В літературних джерелах також зазначається вченими про те, що вже на той час була процедура оформлення чернетки документа та його подальшого редагування, і саме з цього часу бере свій початок практика вказування на тих, хто готував документ, що згодом це стає нормою та важливим реквізитом докумен­та, наприклад. Вченими також відзначається, що вже в цей період документація отримує ознаки підтвердження справжності, офіційності, відповідної юридичної сили за допомогою печаток, табличок тощо 16. За часів князівської роздробленості характер створення та перевірки якості проектів документів не зазнав змін та базувався на знаннях писарів, урядників тощо. Починає формуватися система приказів, що суттєво змінює як сам процес правотворчості, так і започатковує практику перевірки, редагування, доопрацювання та оцінювання проектів юридичних документів. 3 цього часу законодавчі акти набувають характеру певної системи, що потребує їх впорядкованості, погодженості між їх положеннями та комплексності правового впливу так, з часом вдосконалюється і са­ма робота суб єктів, що здійснюють розробку юридичних документів, а також започатковується практика роботи тих суб єктів, котрі здійснюють контроль та перевірку якості цих документів. 3 цього періоду починає формуватися професійний характер діловодства, започатковується архівна справа, доку­мента структуруються за сферами життєдіяльності суспільства або держави 18. Таким чином, можливо зробити висновок про те, що на зазначеному етапі так звано­го приказного управління, засоби контролю за якістю проектів юридичних документів значно вдосконалюються та засновуються на трьохетапному процесі створення проектів юридичних документів, а саме.

Написання чернетного варіанта юридичного документа; коригування змісту документа з метою його вдосконалення та недопущення виник­нення помилок; доопрацювання тесту документа відповідно до зроблених зауважень. 3 реформуванням системи управління в першій половині xviii століття та введення системи управлінських колегій змінюється і порядок створення юридичних документів, у тому числі і проведення контролю за їх якістю. 3 цього часу при кожній колегії утворюються канцелярії, котрі забезпечують повне ведення документообігу колегії, починаючи з розробки проекту юридичного документа, його доопрацювання, введення в дію та закінчуючи його зберіганням 19. У цей період діловодство взагалі набуває професійного організованого характеру, що пов язується із фаховою роботою штату працівників, котрі мають відповідні знання, функціонують при правотворчому органі, мають відповідний правовий статус. У даний час закладаються основи щодо техніки складання документів, формуються вимоги до документів щодо їх лаконічності, непротирічності положень документів тощо. Окрім того, із прийняттям генераль­ного регламенту 1720 року бере свій початок практика правової регламентації документоведення, що вміщує й вимоги щодо порядку створення юридичних документів та їх якості. За часів існування запорізької січі були створені спеціальні канцелярії (гетьманські, полкові, сотенні тощо) 20, на яких покладалися обов язки ведення документації, підготовка різноманітних листів, грамот тощо, здійснення функцій архівів. Проте, джерела права часів запорізької січі мали так званий змішаний характер, що пояснюється значним впливом джерел права російської імперії, речі посполитої, пам яток права часів київської русі, церковних документів тощо 21. Це надає змогу зробити висновок про те, що формування джерел права на території запорізької січі було пов язано із ро­ботою канцеляристів, перекладачів, послів тощо, котрі в переважній більшості і здійснювали контроль за відповідністю встановлених норм права загальним нормам, які закріплені джерелами права російської імперії, речі посполитої тощо. 3 початку xix століття внаслідок чергової адміністративної реформи в російській імперії, котра торкнулася і україни, змінюється форма організації діловодства, що коригує і характер здійснення контролю за якістю проектів юридичних документів. Таким чином, можливо підсумувати, що інститут правової експертизи юридичних документів як такий на той час іще не був запроваджений у процес правотворчості, про­те з цього часу суттєво змінюються вимоги до написання юридичних документів, встановлюються правила юридичної техніки документів, що в подальшому стануть критеріями правової експертизи.

Окрім того, запроваджуються методичні посібники з питань підготовки юридичних документів, що в подальшому будуть визначити методичні засади правової експертизи.

3 приходом до влади української центральної ради започатковується реформування застарілої законодавчої бази, що залишилась у спадок від часів останніх реформ, котрі проводились російською імперією. Створюється генеральне секретарство (міністерство) юстиції української народної республіки, котре забезпечувало розробку проектів юридичних документів, їх редагування, переклад, тлумачення тощо 24. Таким чином, саме на окреме міністерство і покладалася функція здійснення контролю за якісними критеріями юридичних документів органів законодавчої та виконавчої влади на той час, проте, правова експертиза іще не отримує самостійного значення та не має обов язковий характер проведення в процесі правотворчої діяльності. За часів існування союзу радянських соціалістичних республік порядок підготовки проектів юридичних документів та умови контролю за їх якістю отримали новий етап свого розвитку, що проявилось у вигляді правового та організаційного забезпечення документообігу.

Насамперед, варто звернути увагу на те, що було прийнято ряд нормативно - правових актів, які визначали правила діловодства, підготовки та оформлення доку­мента. Організація нормопроектної роботи в цей час заснована на відомчих засадах підготовки юридичних документів, що передбачає вироблення документа відповідною профільною державною установою, діяльність якої пов язана зі сферою правового регулювання, на яку націлений проект документа. Можливо підсумувати, що в цей час здійснюється важливий крок щодо правового та організаційного забезпечення нормопроектного процесу, проте явище правової експер­тизи не знаходить свого правового закріплення та має разовий характер прояву.

3 моменту проголошення україни незалежною, правовою, соціальною державою, правова експертиза у практиці правотворення набуває більшого поширення та отримує певне правове закріплення. Варто погодитися із поглядами тих вчених, котрі відзначають інтенсифікацію правотворчої роботи на той час, необхідність оновлення законодавчої бази, вдосконалення як системи юридичних документа, так і процесу їх створення. Варто відзначити, що й на сьогодні спостерігається тенденція до розширення практики проведення правових експертиз юридичних документа, що, на нашу думку, пов язано із. Значним збільшенням кількості юридичних документа; визнанням важливої ролі інституту правової експертизи юридичних документів у процесі правотворчості. Отже, можливо наголосити на тому, що саме з моменту проголошення незалежності україни, що потребувало формування національної законодавчої бази, практика здійснення правової експертизи проектів юридичних документа отримує загальне по­ширення, змістом якого є. Філософія права її впровадження в практику розробки як загальнодержавних юридичних документів, так і відомчих, місцевих та локальних; проведення правової експертизи юридичних документів на будь - якій стадії підготовки проекту юридичного документа, його внесення до правотворчого органу, обговорення та прийняття; поширення практики проведення правової експертизи діючих юридичних доку­мента щодо їх відповідності іншим документам, місця в системі законодавства, узгодженості між його внутрішніми положеннями, відповідності стану та потребам розвитку суспільних відносин; підвищення рівня правового забезпечення інституту правової експертизи юридич­них документів, що надало змогу за допомогою правових норм закріпити правовий ста­тус експертизи, порядок її проведення, правовий статус суб єктів експертної діяльності, підготовлених експертних висновків тощо; введення системи правових експертиз юридичних документів, що виявляється в запровадженні в практику їх проведення різноманітних різновидів правових експертиз (основних, додаткових, індивідуальних, колективних тощо); створення спеціальних установ, предметом діяльності котрих є здійснення право­вих експертиз юридичних документів, що надає змогу проводити як основні, так і додаткові й контрольні експертизи, декілька експертиз тощо; забезпечення фахової підготовки осіб як на рівні відповідної підготовки у вищих навчальних закладах, так і в межах підвищення кваліфікації юристів, що здійснюють правову експертизу юридичних документів. Таким чином, на сьогодні можливо констатувати той факт, що правова експертиза юридичних документів отримує власний самостійний статус, є однією з самостійних стадій правотворчої роботи, знаходиться в стані становлення та розширення сфери застосування. В статье исследуются вопросы истории становления правовой экспертизы в контексте практики её осуществления, выделяются и характеризируются периоды развития правовой экспертизы в практике правотворчества, обоснованы выводы, что касаются тенденций развития института правовой экспер­тизы на сегодня в украине.

інструкція генеральної прокуратури україни, мвс україни, дпа україни, сбу, верховного суду україни, державної судової адміністрації україни про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, погоджена з міністерством фінансів україни, національним банком україни, комітетом з контролю за наркотиками і затверджена 13 травня 2004 р. Iнструкцiя про порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання i ухвал судів про привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків, потерпілих. Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ україни заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються. Російсько - український словник психолого - педагогічних та юридичних термінів, фразеології професійної лексики, жаргонних слів і виразів засуджених, а також зразків процесуальних документів. Обеспечение всесторонности, полноты и объективности процессуальных действий и итоговых решений, принимаемых органом дознания и следователем при возбуждении уголовного дела и его прекращении.

Практична діяльність правознавця, яка пов’язана з інтенсивним усним і писемним спілкуванням, з підготовкою й оформленням юридичних документів, вимагає належного знання норм і правил усного і писемного мовлення, його особливостей в офіційно - діловій сфері. Від того, чи дотримуються юристи у професійній діяльності, у побуті прийнятих норм мовлення, наскільки адекватно відображають зміст інформації використані терміни і слова, чи правильно формулюють окремі фрази, речення, створюються тексти документів - залежить формування суспільної думки про рівень загальної і професійної культури юриста, залежить його власний авторитет і авторитет органу держави чи установи, які він представляє. Курс пов`язаний з іншими дисциплінами, передбаченими навчальними планами і програмами за спеціальністю “правознавство” (конституційним правом, теорією держави і права, кримінальним процесом, цивільним процесом, юридичним документознавством тощо). Державна мова – це мова, за якою закріплений правовий статус; це мова корінної більшості населення, яке стало державотворчою нацією, і яка функціонує у політичній сфері, у правотворчій і правозастосовній діяльності, у сфері науки, освіти, у засобах масової інформації. Багатозначність (полісемія) – це наявність у слова двох чи більше значень, між якими існує певний семантичний зв’язок (акт, захисник, опонент, стаття, справа). Синоніми – слова однієї частини мови, які повністю чи частково збігаються у лексичному значенні, але відрізняються значеннєвими відтінками, емоційно - експресивним забарвленням, сферою стилістичного використання (правознавство – юриспруденція, завдавати шкоду – заподіювати шкоду – спричиняти шкоду). Пароніми – це спільнокореневі слова, які подібні за структурою й вимовою, мають загальні граматичні ознаки, належать до однієї частини мови, але відрізняються своїм значенням (обшукати – ошукати, погроза – загроза). Омоніми – це однакові за звучанням, але різні за значенням слова, які семантично не пов’язані між собою (мотив (мелодія) – мотив (причина –мотив злочину); топити (нагрівати) – топити (розплавляти) – топити (примушувати тонути). Текст – ряд речень, об’єднаних семантичними і синтаксичними відношеннями, що виражаються лексичними, граматичними, лексико - граматичними засобами; склад­не синтаксичне ціле, цілісний уривок мовлення, що має ознаки змістового й синтаксичного зв’язку між реченнями й абза­цами.

Юридичним текстом є пові­дом­лен­ня, об’єктивоване у формі письмо­вого документа, оброблене відповідно до типу цього документа, що складається з низки особливих єдностей, які сполучені між собою різними типами лексич­ного, граматичного, логічного й графічного зв’язку.

Для засвоєння першого запитання необхідно запам’ятати, що поняття “мова права” слід розуміти як функціональний різновид літературної мови, її підсистему, яка задовольняє потребам комунікації та правовій сфері життя суспільства. А) право залишається позбавленим реального змісту доти, поки не буде виражено засобами мови; б) мова безпосередньо не впливає на зміст законодавства, але ступінь досконалості, точність і ясність будь - якого закону чи нормативно - правового акта значною мірою залежать від мови; в) вжиті в нормативних актах мовні конструкції служать своєрідним еталоном письмової мови в усіх інших актах. 2008, закони україни “про конституційний суд україни”, “про уповноваженого верховної ради з прав людини”, “про друковані засоби масової інформації (пресу) в україні” тощо. При висвітленні мовних питань у конституції україни слід розглянути статті 10, 11, 12, 24, 34, 53, 92; історію становлення української мови як державної; тлумачення статті 10 конституції україни конституційним судом україни.

Слухачі повинні знати й розрізняти поняття “національна мова”, “літературна мова”, “державна мова”, “світова (міжнародна) мова”, “мова міжнаціонального спілкування”, “офіційна мова”, “ділова мова”. Для висвітлення четвертого запитання слід звернути увагу на те, що за допомогою мовної форми нормативного акта законодавець повідомляє державну волю всім громадянам, які повинні поводитися відповідно до велінь закону; мова законів лежить в основі всіх адміністративних актів, актів суду, прокуратури, міліції, управління; у правозастосовній практиці через неправильне або неоднозначне розуміння приписів певного закону виникають конфлікти і колізії юридичного характеру.

Обов’язково слід знати статті законів, у яких зазначені приписи, щодо застосування державної мови в адміністративному, кримінальному, цивільному судочинстві. існування мовної норми грунтується на сукупності загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплені в українському правописі і словниках. Необхідно звернути увагу на значення правильної вимови, наголосу, інтонації для дотримання належного рівня культури мовлення працівника органів внутрішніх справ. Слухачам рекомендується ознайомитися зі словниками, які містять мовні норми, зробити висновок про необхідність вивчення мовних норм, оскільки це впливає на рівень володіння літературною мовою працівником органів внутрішніх справ, навести випадки порушення мовних норм товаришами по групі, на радіо і телебаченні. Слухачам слід запам`ятати найбільш уживані усталені словосполучення офіційно - ділового стилю (вжити заходів, взяти участь, порушити питання) з метою запобігання неправильній побудові речень під час складання текстів юридичних документів. Розглядаючи підстилі офіційно - ділового стилю, студенти навчаються розрізняти тексти юридичних документів, порівнювати уривки, які належать до різних підстилів, наприклад, міжнародна угода – конституція україни – протокол допиту свідка – постанова кабінету міністрів україни – цивільний позов – договір купівлі - продажу.

Наукова концепція поколінь прав людини та механізм їх реалізації в сучасній україні міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх. Розділ стадії та критерії ефективності практичної реалізації правової політики держави міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх. Нато (north atlantic treaty organization) – організація північноатлантичного договору, або північноатлантичний альянс методичні рекомендації до виконання контрольної роботи для студентів. Юридична техніка, тобто мистецтво написання законів та інших нормативно - правових актів, а також правозастосовних і правореалізаційних актів не є винаходом сьогоднішнього дня. Точні формул ювання, вдалі терм і н и, чіткі правила викладу нормативн и х пр иписів до ц их п і р в икликають захоплення та використовуються сучасною юриспруденц ією. Законодавча судова і слідча, нотаріальна, інтерпретаційна та інші різновиди юридичної практики вимагають відповідної професійної підготовки і кваліфікації суб єктів, використання спеціальних прийомів і засобів юридичної техніки.

Насамперед ю ридична техніка як майстерність у правотвор чості та правозастосуванн і повинна стосуватися кваліфікованого й досконалого викладу правового матеріалу, правильного утворення юридичних конструкцій і прийомів викладу правових норм, точності юридичних дефініцій, грамотн ого та зрозумілого словесного формулювання правових приписів, та системи посилань. Юридична техніка є критерієм визначення сутності права, критерієм направленості політичної волі законодавця, критерієм документально - вербального викладу змісту правового акта; профес і йним мистецтвом правотворця та правозастосувача. Ю ридична техніка, правотворча техніка, правозастосовна техніка, елементи юридичної техніки, засоби юридичної техніки, прийоми юридичної техніки, правила - вимоги юридичної техніки, мова права, правове поняття, правова дефініція, юридичний термін, юридична конструкція, правовий символ, правова презумпція, правова фікція, правова аксіома, юридичний текст. Безпосередньо юридична техніка стосується головним чином зовнішньої форми права, виявляючись як у спеціально - юридичному змісті правового акта, так і в зовнішньому словесно - документальному викладі вираженої в ньому волі. Астрахан), ще інші вважають, що законодавча техніка охоплює суто технічні моменти підготовки проектів нормативних актів, які мають прикладний характер (а. Савчина, відповідно до якого юридична техніка служить дисциплінуючим фактором, бар’єром, перешкодою на шляху абстрактних домагань або самоуправних дій, спрямованих на охоплення правового простору.

Вона надає знання про конкретні умови застосування будь - якого правового акта, дії чи ситуації… згідно з французькою доктриною права юридична техніка забезпечує справедливість та ефективність правових норм, служить засобом пристосування абстрактних формулювань до реальних обставин, що нерідко важко піддаються аналізу та вирішенню. Юридична техніка є значним інструментом в реалізації прав і законних інтересів громадян, адже важливо не лише знати свої права, проте й уміти їх захищати, домагатися здійснення на практиці. Тарановський), форму, протиставлену змісту, протиставлену змісту, форму, що за своєю суттю є значною мірою штучною конструкцією того, що дано в праві, продукт скоріше дії, ніж розуму (ф. У сучасному варіанті юридична техніка спирається не лише на досягнення формальної логіки, а передусім на результати діалектичної логіки, між якими існує органічний зв’язок. Юридична техніка визначається змістом зазначеної діяльності, а отже характером суб’єкта, цілі, засобів, матеріалу, технології (функції, методів, прийомів) та продукту цієї діяльності. Юридична техніка вироблення та реалізації юридичних норм буде різною для кожного з видів діяльності державного апарату, оскільки останні передбачають різні суб’єкти юридичної діяльності, її особливі завдання, засоби, продукти тощо. Шутака, юридична техніка – теоретико - прикладна юридична наука, предметом вивчення якої є закономірності раціональної юридичної діяльності зі створення, тлумачення та реалізації права. Узагальнивши запропоновані сучасними вченими визначення юридичної техніки, ми прийшли до висновку, що юридична техніка – це система основаних на досягненнях теорії права і перевірених практикою правотворчості принципів, прийомів, засобів, правил (логічних, структурних, лінгвістичних) підготовки найбільш якісно досконалих за формою і структурою нормативно - правових і правозастосовних актів, що використовуються при виробленні й систематизації актів для забезпечення їх досконалості. Засоби, прийоми, правила забезпечують повну і точну відповідність форми нормативних приписів їх змістові, точність, чіткість, правильність, доступність і простоту нормативного матеріалу.

Ним позначають науку про юридичну техніку та саму юридичну техніку як систему вимог - правил, що висуваються до текстів нормативно - правових та індивідуальних актів. Предметом юридичної техніки є найбільш загальні закономірності здійснення юридичної діяльності та її результати, що відображаються у змісті нормативно - правового чи індивідуального акта. Проаналізувавши погляди вчених - правознавців, ми прийшли до висновку, що юридична техніка як складноорганізоване, багатовекторне, багатоелементне та комплексне правове явище дуже широка за предметом та сферою застосування. Техніку внесення законодавчої ініціативи, написання й оформлення законопроекту, техніку розгляду проекту законодавчого акта, техніку прийняття закону, техніку опублікування закону, кодифікаційну техніку тощо; техніка індивідуальних актів. Техніку судової діяльності, техніку слідчої діяльності, техніку прокурорської діяльності, техніку допиту, техніку судового мовлення, техніку експертної діяльності, техніку нотаріальної діяльності тощо; інтерпретаційна (правотлумачна); техніка систематизації правових актів; техніка обліку нормативно - правових актів. Правотворча техніка — це система засобів, прийомів, вимог - правил створення та систематизації законодавчих актів; містить у собі методики роботи над текстами нормативно - правових актів, способи найдосконалішого ви­кладу думки законодавця. Техніка індивідуальних актів стосу­ється створення й оформлення актів у сфері застосування та реалізації права, які розраховані на чітко визначений індивідуальний випадок та адресовані конкретно визначеним суб’єктам. Технічні засоби та прийо­ми оформлен­ня індивідуальних актів розробляються й вив­чають­ся в конкретних юридичних науках, зокрема, в кри­мі­нальному про­цесуальному та цивільному процесуальному праві. Таким чином, юридичну техніку слід розглядати як складовий елемент правової культури та важливе досягнення людства; як ступінь досконалості змісту, форми та структури юридичного документа. У структуру юридичної техніки входять інструментальні елементи – засоби, прийоми та правила, – застосування яких є однією з актуальних проблем сучасного права. А) за ступенем узагальнення конкретних показників – абстрактний і казуїстичний; б) за способом викладу елементів юридичної норми – прямий, посилковий, бланкетний. Піголкін до юридичної техніки відносить “систему правил і прийомів підготовки найбільш досконалих за формою і структурою проектів нормативних актів, які забезпечують максимально повну і точну відповідність форми нормативних приписів їх змісту, доступність і простоту нормативного матеріалу, що вичерпно охоплює питання, які регулюються”. До перших він відносить мову, її частини, знаки, одиниці мовлення (слова, словосполучення, речення), букви, а також цифри, поняття, судження, різноманітні соціальні норми тощо. Вважаємо, що юридична техніка як правова категорія є сукупністю засобів, правил і прийомів, за допомогою яких утворюються тексти нормативно - правових і правозастосовних правових актів. Дотримання правил юридичної техніки досягається шляхом правильного використання її прийомів, а використання прийомів юридичної техніки являє собою вибір сукупності її засобів, яка необхідна для вирішення певного правотворчого завдання. Безперечно, загальною сполучною ланкою як для утворення права, так і для його застосування є мова, якою в державі пишуть правові акти та за допомогою якої їх використовують офіційні особи й окремі громадяни.

Мова права як одна з професійних мов, що виникла на основі літературної національної мови, функціонує в процесі правового впливу на суспільні відносини, відображає всі зміни, що виникають у правовій системі суспільства. При утворенні нормативно - правових і правозастосовних актів використовується офіційно - діловий стиль, який обслуговує суто офіційні стосунки між державною владою і населенням, між установами, організаціями, фірмами, підприємствами.

Стиль правових актів концентрує в одне ціле вживання юридичної термінології, юридичних конструкцій і застосування в сфері права вимог сучасної української літературної мови, вимог до мови офіційних документів. Стиль правових актів повинен адекватно відображати волю правотворця чи правозастосувача, доносити її до безпосередніх виконавців за допомогою надзвичайно ретельно дібраних термінів, терміносполук. Що ж до юридичного терміна, то він, позначаючи певне поняття, являє собою результат цього процесу та належить до форми права, адже інформує інтерпретатора тексту нормативно - правового акта про закріпленння в ньому певного поняття. Терміни як семантично нейтральний лексичний прошарок мови науки завжди співвідносні зі спеціальними поняттями на відміну від загальновживаних слів, які співвідносяться з поняттями неспеціальними.

Необхідно звернути увагу на те, що у законодавстві повинен існувати органічний зв’язок юридичних понять і відповідних їм термінів, який виражається у їх взаємозалежності. Тому важливу роль при формулюванні правових норм слід відводити дослідженню змісту кожного конкретного терміна, встановленню ступеню їх зв’язку з поняттям, яке він позначає. Застосування правових дефініцій у текстах нормативно - правових актів є одним зі способів забезпечення зрозумілості й ясності правового припису, а також зрозумілості наміру законодавця. Будь - яке визначення не повністю відображає предмет, воно бере у предмета тільки істотні ознаки та залишає поза своїм змістом низку інших ознак, якими він наділений. Юридична конструкція – це ідеальна абстрактна модель, яка відображає складну структурну будову врегульованих суспільних відносин, юридичних фактів або їх елементів. Юридична конструкція надає нормам права логічної стрункості, обумовлює послідовність їх викладу, сприяє чіткому врегулюванню тих або інших суспільних відносин (напр. Право завжди потребує текстуальної форми, адже воля правотворця чи правозастосувача, фіксуючись у писемній формі, описує матеріальну реальність, точно й чітко виражає правові приписи, передає безпосередній владний вплив на поведінку людини.

Praesumptio) – припущення (у сфері права або лише у зв’язку з правом) про наявність чи відсутність певних фактів, які підтверджуються чи заперечуються у процесі доказування. Презумпція знання закону; презумпція деліктоздатності; презумпція невинуватості; презумпція недієздатності особи до досягнення нею певного віку, визначеного в законодавстві; презумпція неосудності; презумпція посилення суспільної небезпеки діяння та особи, що його вчинила. Так, фіктивним є положення кримінального законодавства, в силу якого судимість особи визнається такою, що не існує, якщо вона знята або погашена в установленому законом порядку.

Шутак вказує на те, що юридична фікція як прийом (засіб) юридичної техніки являє собою специфічні правові положення, за допомогою яких конструюється неіснуюча умовна правова реальність. Вони являють собою правове опосередкування знакових, кодованих регуляторів суспільних відносин, що історично склалися на рівні звичаїв і традицій (напр зображення феміди як символ правосуддя). Правовий символ, як і будь - який соціальний символ, є універсальним феноменом, який у почуттєво - сприйманій формі виражає, зберігає та транслює ідеї і цінності, які є основоположними для розвитку та функціонування правової культури (напр герб, прапор, паспорт громадянина, суддівська мантія, державні нагороди). Символ, діалектично поєднуючи в собі ідеальне та матеріальне, одиничне та загальне, раціональне та ірраціональне, являє собою універсальну форму вираження соціокультурного існування людини.

Ніхто не може піддаватися довільному або незаконному втручанню в його особисте й сімейне життя, довільним або незаконним зазіханням на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або незаконним зазіханням на його честь і репутацію. Законодавець або правозастосувач, використовуючи їх, встановлює, як у тому чи іншому випадку правильніше використати технічні засоби, що є в його розпорядженні. Технічні прийоми включають у себе різноманітні методи, способи і операції, що застосовуються при викладі змісту норм права та їх документального закріплення. До першої слід віднести прийоми, що належать до утворення тексту правового акта в цілому, а також до визначення його структури (здійснення рубрикації тексту і нумерації його складових частин, формулювання заголовка і преамбули, використання реквізитів, формування приміток і посилань). Цей прийом означає, що всі основні положення норм характеризуються індивідуальними ознаками, шляхом перерахування тих чи інших конкретних випадків (казусів), які використовуються як приклади, зразки.

При цьому дається повний перелік обставин, що обумовили виникнення, зміну чи припинення правовідносин, перераховуються всі суб’єкти правового регулювання. Абстрактний прийом викладу свідчить про більш високий рівень юридичної техніки, адже властивістю конкретної норми є те, що вона може застаріти швидше, ніж абстрактна (узагальнена). Проте казуїстичний спосіб дозволяє з більшою визначеністю й чіткістю регулювати суспільні відносини, визначати точне число випадків відповідальності тощо; при прямому прийомі всі елементи, весь зміст норми викладено в одній статті. При від сил ьн ому прийомі замість першої (гіпотези) чи другої частини (диспозиції, санкції) формулюється відсилання до другої статті цього чи іншого, конкретно вказаного нормативного акта. За допомогою бланкетного прийому досягається стислість та законодавча економія; 3) нормативна структуризація тексту нормативно - правового акта – преамбула (за необхідності), основна частина, прикінцеві положення (за необхідності), перехідні положення (за необхідності). Структуризація тексту нормативно - правового акта характеризується чіткою послідовністю операцій, до яких слід віднести дії з вироблення композиції акта, встановлення його складових частин, формулювання назв (заголовків) правових приписів (норм). Розділ правового акта об’єднує його глави, які оформлюють правовий інститут; покликаний об’єднувати в собі норми інституту, підгалузі права чи іншої нормативно - правової системи.

Послідовне розміщення правового матеріалу в тексті; єдність і внутрішня логіка у тексті акта; забезпечення зручності при користуванні; 6) посилання на інші нормативно - правові акти є одним із важливих юридико - технічних прийомів. Посилання до актів нижчої юридичної сили виправдані тоді, коли необхідно подовжити “правовий зв’язок” та визначити підстави для видання нового закону або прийняття підзаконного акта. Завдяки застосуванню системи посилань певні статті закону, кодексу, постанови тощо отримують точні відомості про розміщення пов’язаних з нею законів, кодексів, постанов. Посилання на статті, пункти, частини статей нормативно - правового акта; посилання на глави, розділи нормативно - правового акта; посилання на комплекс нормативно - правових актів. Слід зауважити, що посилання дозволяють досягти компактного викладу нормативного матеріалу в тексті юридичного документа й уникати повторів; 7) використання приміток. А) для визначення суміжного поняття; б) для вказування на вилучені статті нормативних актів; в) для визначення термінів у статтях нормативного акта, для уточнення змісту того чи іншого терміна чи всієї статті або розташування стислого коментарію, який допоможе точніше з’ясувати зміст викладених у статті приписів (напр стаття 200 кк україни “незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення” містить примітку, у якій пояснюється, що слід розуміти під документом на переказ. Також сюди слід віднести рубрикацію правових актів, розмежування їх на частини, розділи, глави, статті, а також нумерацію розділів, статей, частин, пунктів, підпунктів; у правилах юридичної техніки закріплюється правильне та доречне використання техніко - юридичних засобів і прийомів. Вони вимагають, щоб текстуальне оформлення усіх правових актів було максимально підкорено вираженню та викладу їх нормативно - правових властивостей і значень, тобто того головного у змісті різних актів, що визначає їх правову специфіку, регулятивно - правовий зміст та юридичну силу.

Правила юридичної техніки різноманітні, проте їх загальною метою є досягнення повноти, точності, доступності й компактності правових положень, створення найкращих умов для правильного тлумачення і застосування нормативно - правового акта. Необхідно виділити наступні правила - вимоги юридичної техніки, які маючи універсальний характер, закріплюють правильне та доречне використання техніко - юридичних засобів і прийомів. А) логічна послідовність викладу правової інформації, яка досягається за допомогою дотримання вимог, згідно з якими формулювання нормативних приписів повинно бути точним, чітким і стислим; б) внутрішня єдність і взаємозв’язок правового матеріалу; в) порядок черговості викладу правового матеріалу.

Спочатку викладаються загальні норми, а потім більш конкретні, норми матеріального права викладаються перед нормами процесуального характеру; г) відсутність суперечностей і прогалин у правовому акті; ґ) поєднання лаконічності тексту акта з необхідною повнотою, поєднання конкретності з абстрактністю вираження певних правових приписів; д) поділ тексту правового акта на частини; 2) правила - вимоги, що регулюють виклад норм права. А) виклад тексту державною мовою – українською; б) текст акта має викладатися з дотриманням офіційно - ділового стилю сучасної української літературної мови, який вимагає чіткості, владної суворості, безособового характеру, документальності; в) ясність, чіткість, простота, доступність мови викладу правового акта; г) стислість викладу правових норм; ґ) зрозумілість і простота розуміння термінів і понять; д) відсутність багатозначних, незрозумілих термінів, терміносполучень, дефініцій, що ускладнюють правильне розуміння правових понять, які ними позначаються; е) не допускається вживання іншомовних слів і термінів за наявності рівнозначних українських відповідників; є) відмова від уживання словесних штампів, канцеляризмів, архаїчних зворотів; ж) не допускається вживання діалектної, ненормативної лексики, слів у переносному значенні, емоційних та експресивних форм розмовної лексики; з) відсутність декларативних положень, закликів, будь - яких суджень, сумнівів тощо; 3) правила - вимоги, що регулюють зовнішнє оформлення правового акта. Таким чином, зсоби, прийоми, правила юридичної техніки мають раціональне значення, виражають об’єктивну правову реальність, забезпечують юридичну досконалість нормативно - правових та правозастосовних актів, вироблені практикою та виправдали себе.

До­тримання вимог юридичної техніки сприяє підготовці простих, чіт­ких, компактних і логічно послідовних юридичних документів, забезпечує точне відображення волі законодавця, максимальну відповідність форми правових рішень змістові. Він повинен видаватися суворо відповідними органами згідно з їх формально визначеною компетенцією, тобто нормативно - правовий акт має бути присвячений проблемі, яка входить у сферу компетенції певного органу.

Так, нормативно - правові акти повинні прийматися з урахуванням об’єктивних і суб’єктивних чинників відповідно до закономірностей і тенденцій розвитку суспільства. Так, правові приписи, які містить нормативно - правовий акт, повинні відповідати часу його видання, бути необхідними і важливими саме на актуальному етапі суспільного розвитку.

Назву органу, міністерства, його структурного підрозділу, установи, організації, підприємства необхідно вказувати у точній відповідності до їх найменування (повного, скороченого чи умовного). Вживання скорочених назв дозволяється лише у випадках, коли скорочені найменування є офіційними (напр міжрегіональна академія управління персоналом – мауп). Якщо ж у тексті юридичного документа слід багаторазово вказувати найменування органу, міністерства, його структурного підрозділу, установи, організації або вживати будь - яке поняття, виражене групою слів, можна користуватися умовними позначеннями, які при цьому необхідно пояснити.

Вимога правової культури документів передбачає, що при їх складанні у багатьох випадках слід посилатися на акт, відповідно до якого вони складені (напр “ згідно зі ст. Якщо підставою до його виконання є закон, постанова чи інший нормативний акт вищого державного органу влади або управління, тоді необхідно у вступній частині вказати вид цього правового акта, його дату, номер і назву.

Виконання цього правила не лише відображає рівень правової культури документа, проте також забезпечує на стадії його підготовки перевірку відповідності документа, що складається, закону чи нормативно - правовому актові, а на стадії виконання документа формує у виконавця більш відповідальне ставлення до виконання вимог, що в ньому містяться. Щоб уникнути непорозумінь чи неправильного розуміння правової норми, дуже важливо відтворювати норми надзвичайно точно і детально, максимально наближаючись до того тексту правового акта, звідки взято нормативні приписи.

З огляду на те, що конституція україни займає головне місце у системі законодавства, має вищу юридичну силу, відтворювати ті чи інші положення, посилатися на окремі статті доцільно повністю (напр “ згідно зі ст. 10 конституції україни державною мовою в україні є українська ”), а не просто давати посилання на статтю конституції україни, адже це полегшить сприйняття тексту нормативно - правового акта. Кожен документ, який виходить із офіційного органу, повинен мати підпис відповідних посадових осіб, а в необхідних випадках, коли, наприклад, документ виходить за межі будь - якого органу, також печатку.

Належне оформлення, зберігання, обґрунтована, законна видача, справжність юридичних документів є неодмінною умовою законності та правопорядку в суспільстві, стабільності та захисту прав громадян, нормальної діяльності держави.

У кримінальному кодексі україни є чимало статей, які встановлюють відповідальність за злочини, учинення яких пов’язане з підробленням, фальсифікацією, поданням до офіційних ор­га­нів та установ підроблених і сфаль­си­фі­кованих документів. Наприклад, передбачена відповідальність за “cкладання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів (ст. 358); розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості (ст. Офіційний документ покликаний спонукати до будь - яких дій, переконати (що досягається аргументованістю й логічністю фактів, доказів, які наводяться); в юридичному відношенні його формулювання мають бути бездоганними.

З точки зору юридичної техніки дуже важливо, щоб окремі розділи, глави, пункти, підпункти документа поєднувались у суворій логічній послідовності, щоб кожне положення документа було тісно пов’язане з іншими та не суперечило їм. Закони формальної логіки визначають правильність мислення людини щодо його форми; задають формальні правила переходу від одного судження в процесі міркування до іншого; забезпечують процес виведення одних суджень з інших. 1) два висновки, що взаємно виключають один одного, не можуть бути одночасно істинними або неправдивими; 2) будь - яка думка повинна мати чітке і точне формулювання, сталий і незмінний зміст, бути тотожною самій собі; 3) достатньою підставою будь - якого твердження може бути інше, вже доведене і перевірене міркування, з якого випливає істинність цієї думки; 4) певна думка не повинна суперечити іншим міркуванням; 5) не припускатися двозначності при формулюванні певного судження; 6) не допускати в тексті акта будь - яких асоціацій, суперечностей; 7) в юридичних документах усі міркування повинні бути доведені, а висновки – мотивовані. Pleonasmos надмірність, перебільшення) – багатослів’я; близькі за змістом слова, які є логічно зайвими (він особисто сам підробив документ, труп мертвої людини, моя особиста думка, березень місяць, взаємна допомога один одному тощо). Плеоназм характеризується надмірністю мовних засобів і є таким поєднанням слів, коли одне з них вміщує у своєму значенні всю потрібну для повідомлення інформацію, а інше є логічно зайвим (злочин був учинений о дев ’ ятнадцятій годині вечора; адреса місця перебування). Спеціальне чи непередбачене використання однорідних за значенням і звучанням слів у складі словосполучення чи речення, які в іншій формі повторюють раніше сказане – встановлено факт встановлення вини; дозволити видавати дозвіл на носіння зброї; досягнення, яких досягли студенти тощо; 2. Вид логічної помилки у визначенні поняття; логічно неспроможне визначення, в якому тлумачення є простим повторенням іншими словами того, що мислиться у визначуваному, наприклад. Наявність плеоназмів і тавтології свідчить про недостатню логічну та мовну грамотність людини, що є наслідком незнання семантики і недбалого ставлення до добору слів. Якщо вимога зв’язності та послідовності правового тексту передбачає його узгодженість, то точність, чіткість і ясність розширює ці вимоги, тому що вони впливають на зміст речення, добір слів і речень, їх сполучуваність. Необхідно постійно пам’ятати, що від якості тексту, точності, чіткості й ясності його стилю залежить юридична точність і послідовність регламентації поведінки людини.

Домогтися, щоб юридичний документ відповідав вимогам точності, ясності, чіткості, доступності й простоти, можна тільки за допомогою відточеної юридичної техніки.

В юридичних документах необхідно уникати використання понять невизначеного змісту, нечітких або неточних юридичних термінів, адже це може деформувати думку укладача, призвести до парадоксальних ситуацій. Багатозначність виразу, граматична (морфологічна або синтаксична) помилка, незрозумілий вираз, інколи описка в даті чи імені можуть призвести до помилок, до плутанини в застосуванні окремих положень. Ясність змісту залежить від вдалого добору слів, термінів, терміносполук, речень, їх правильного і послідовного розташування у тексті юридичного документа. Особливістю юридичних документів є неупередженість укладача, відсутність будь - якої оригінальності чи різко вираженої стильової індивідуальності викладу правового матеріалу.

В основному вони вводяться в текст преамбули законодавчого акта чи в ту частину тексту, в якій визначається мета акта (напр у преамбулу конституції україни 1996 р. Всі терміни, спеціальні поняття, конструкції, що сформувалися під впливом особливостей професійного мислення, повинні відповідати сучасному рівню правових знань, вживатися лише тоді, коли вони справді необхідні. Зрозумілість письмового тексту також залежить від виразності шрифту (розбірливості почерку, розмірів абзацних відступів, кількості різних графічних виділень). Мова офіційних документів абстрагується від індивідуальних мовних особливостей людей, що вимагає певної формальності мови, застосування стандартних термінів, усталених мовних конструкцій із суворо встановленими правилами їх тлумачення. Стандартні звороти, що вживаються при викладі норм права, слід розглядати як достоїнство офіційно - ділового стилю, адже незмінність викладу (тотожність, ідентичність) у викладі норм права сприяє однаковому розумінню та застосуванню юридичного документа, єдності законності. Ясності, точності, стислості, грамотності, зрозумілості й нейтральності юридичного тексту сприяє правильне використання слів і термінів, терміносполук, раціональна побудова словосполучень. Важливим правилом юридичної техніки є необхідність використання у тексті правового акта простих і зрозумілих термінів, які повинні відповідати тому змістові, який вони мають у літературній мові, законодавстві україни, у спеціальних науках. У межах юриспруденції термін не повинен мати синонімів, які необхідні для додаткової експресії, не може бути багатозначним, оскіль­ки точне висловлювання має величезне значення. У правовому тексті важливо забезпечити однозначне використання юридичних термінів, цілком неприпустимо вживати різноманітні слова для позначення одного й того самого поняття. Зрозуміло, що в одному юридичному документі один і той самий термін не може мати різний зміст, тому що це неминуче викликає суперечності, різноманітне тлумачення цього терміна на практиці. А) бути моносемічним, тобто мати одне значення; б) співвідноситися з певною логіко - понятійною сферою; б) бути сталим і зберігати свій особливий зміст у кожному новому юридичному документі; в) значення одного терміна не повинно визначатися за допомогою іншого спільнокореневого, який сам визначається через перший (напр громадянин україни – це громадянин, який має громадянство україни); г) бути стилістично нейтральним, не мати експресії та конотативних значень (з відтінками урочистості, фамільярності). Необхідно відмовлятися від надмірного вживання термінів - абревіатур, а також скорочень, утворених із трьох і більше слів (напр промбудтрест, укрндіісвд). Зрозуміло, що доступність змісту документа досягається передусім простотою словникового запасу; вживана термінологія повинна бути також якомога простішою з огляду на складність предмета, що трактується. Зрозумілість юридичного документа не може бути порушена вживанням слів місцевого діалекту (діалектизми), що доступні населенню окремих регіонів, але незрозумілі більшій частині населення країни (напр попри замість незважаючи на; допіру замість тільки що і т. У багатьох випадках нормотворець використовує індикативні речення (напр кабінет міністрів видає постанови і розпорядження; незаконне заволодіння транспортним засобом з будь - якою метою карається. У текстах юридичних документів переважно вживають прості поширені речення, до яких входять дієприкметникові й дієприслівникові звороти, уточнюючі обставини, вставні слова, додатки.

Речовими правами на чуже майно є 1) право володіння; 2) право користування; 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб; 4) право забудови земельної ділянки). В юридичному тексті зі складних речень переважають складнопідрядні речення зі значенням причини, мети, означальні, об’єктні зі сполучниками підрядності (на підставі чого, що, щоб, якщо, який). Оскільки ієрархія складних речень досить складна та змушує досить часто перечитувати текст, щоб зрозуміти його, рекомендується підрядні речення заміняти синонімічними дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами (напр. Для правового тексту характерна однотипність синтаксичних конструкцій, часта повторюваність, що пов’язано із внутрішньою природою права як регулятора суспільного життя (напр. А) слів постановив, наказую, може, має право, нести (відповідальність), відповідати (за шкоду), виділити (кошти), виконати; б) інфінітивних і безособових речень (напр на сесії мають право бути присутніми.

Тексти законодавчих й інших нормативно - правових актів не можуть бути розповіддю чи описанням певного явища чи події, тому мовні засоби в них використовувати слід максимально доречно і лаконічно. Проте слід зазначити, що громіздкість складнопідрядних речень зумовлена прагненням правотворця чи правозастосувача висловити в одному реченні всю думку.

Неточності, полісемічні, синонімічні та паронімічні терміни і терміносполуки, зайві слова, що не несуть інформації, плеонастичні конструкції, тавтологія, повтори відволікають від з’ясування змісту юридичного документа. Спочатку описувати умови, за яких починає діяти норма права, далі – ознаки діяння, що відбулося за даних умов, а вже потім – можливі заходи державного впливу у випадку невиконання вимог цієї норми.

Документальний характер вираження державної волі в юридичних документах, вимога точності формулювань, створення загальної моделі документа обумовлюють необхідність оформлення документів в уніфікованих формах. Будь - який юридичний документ має формальну визначеність, що обумовлено змістовими чинниками, логічною культурою правового мислення, рівнем юридичної техніки.

Формальне конструювання тексту юридичного документа з дотриманням логічних прийомів, правил певним чином систематизують структуру його семіотичних (словесних, знакових) засобів, що виражають правову нормативність. Логічному та швидкому сприйняттю тексту документа сприяє його раціональна структура (логічне й послідовне розміщення складових частин, які розкривають зміст документа відповідно до його функціонального призначення) тексту юридичного документа. Системна орга­нізація складових частин документа; певна закономірність зв’язків і відносин складових частин; відносна сталість і стабільність системно організованих елементів та їх зв’язків; цілісна системна єдність складових частин документа; здатність їх до системного і міжсистемного функціонування. Одна застосовує тільки арабські цифри, розташовані в певному порядку, а друга допускає використання знаків різних типів – римських і арабських цифр, великих і малих літер.