методологічні підходи для аналізу літературних творів
Предметом статті є критичне осмислення деяких етапів становлення і розвитку дисципліни світова література, її роль та значення в загальнолюдській культурі. Методологія - це вчення про методи пізнання і перетворення дійсності, сукупність прийомів дослідження у будь - якій науці, а також основи наук, які виконують роль підвалин дисциплін. Особливо останнім часом, коли ніхто більше не вимагає оцінювати літературу з точки зору класовості, партійності, коли змінився її статус у суспільстві, і вона вже не розглядається як засіб ідеологічного впливу.
Методика вивчення літератури як мистецтва слова зобов’язує надавати належну увагу формі художнього твору, розкриттю усвідомлення її краси, довершеності, ролі та значення в естетиці письменника. За другою, - це сукупність лише шедеврів, тобто суспільно визнаних досконалих творів, що належать вузькому колу геніїв літератури або письменникам загальносвітової слави, як шекспір або шевченко. Отже, на підставі проаналізованого матеріалу можна стверджувати, що пошуки методологічних підходів до вивчення світової літератури, незважаючи на різноманітність поглядів, в основному зводилися до двох основних позицій. Прихильники традиційного підходу стверджували, що художній твір у курсі світової літератури повинен вивчатися як підручник життя, змінивши тільки марксистсько - ленінські принципи на демократичніші й актуальніші з погляду сьогодення духовні цінності. На першому етапі становлення предмета світова література жоден методологічний принцип не був чітко сформульований і теоретично обґрунтований науковцями.
Але беззаперечним є і той факт, що шкільне викладання літератури здійснює вирішальний вплив на становлення і розвиток художніх інтересів і здібностей у дитячому, підлітковому та юнацькому віці. Тому вчитель повинен чітко усвідомлювати, що на уроках української та зарубіжної літератури ми готуємо не письменників і літературознавців, а читачів, які повинні навчитися розмірковувати відносно прочитаного художнього твору і висловлювати свої думки, спираючись на певний читацький досвід і певну шкільну систему знань із літературознавства. Однак, щоб студент зміг стати насправді талановитим читачем, він повинен постійно, під вдумливим керівництвом викладача, збагачувати свій життєвий та читацький досвід. Багато зусиль і праці доклали науковці для того, щоб світова література як предмет мала чітку методологію, мету, завдання, щоб вона зайняла повноцінне місце серед інших предметів. Предметом статьи является критическое осмысление некоторых этапов становления и развития дисциплины всемирная литература, ее роль и значение в общечеловеческой культуре.
Перед скачиванием данного файла вспомните о тех хороших рефератах, контрольных, курсовых, дипломных работах, статьях и других документах, которые лежат невостребованными в вашем компьютере.
У вирішенні цього завдання особливого значення набуває вивчення зарубіжної літератури, оскільки мистецькі твори представників світової культури породжують в уяві читачів образну картину світу, сприяють естетичній насолоді, духовному збагаченню, формують широкий світогляд, творчі здібності, загальнолюдські цінності. Реформування шкільної освіти в контексті болонської декларації спрямовується на узгодження зі світовими освітніми стандартами, і пошук оновлених педагогічних технологій літературної освіти, серед яких особливе місце займає аналіз художніх творів як основний спосіб спілкування між творцем художнього твору й учнем - читачем. У сучасних умовах розвитку національної освіти вимоги до вивчення творів зарубіжних письменників змінюються, оскільки реформування сучасної літературної освіти вимагає, крім оволодіння скарбами українського письменства, залучення школярів до цінностей “інонаціональної” літератури та формування здатності читачів - інофонів сприймати втілені в перекладних художніх творах естетичні й духовні цінності (о. Паралельне вивчення вітчизняної і зарубіжної літератури в загальноосвітній школі стимулює виявлення специфіки осягнення творів інонаціональної літератури, встановлення відмінностей між аналізом художніх творів зарубіжної літератури і вивченням творів вітчизняної спадщини.
Досліджувана проблема розглядається в галузі естетики, лінгвістики, теорії комунікації, лінгвокультурології, літературознавства, психології, педагогіки, методики викладання літератури.
З - поміж актуальних питань пізнання художнього твору особливе місце займає діалог між автором і читачами як процес взаємодії культур, що викликає прагнення до культурного самоствердження і бажання зберегти власні культурні цінності, які мають прецедентний характер. Не викликає сумніву той факт, що актуалізовані у духовно - вербальних формах результати пізнавальної діяльності етносу - це ключ до (етно - ) філософії, психології, культури.
Вибір напряму дослідження безпосередньо пов язаний із науково - дослідними темами кафедри методики викладання філологічних дисциплін і міжкультурної комунікації запорізького національного університету “полікультурна освіта в умовах глобалізації” (державний реєстраційний № 0106v000588), “сучасні освітні технології в контексті методичної підготовки студентів - філологів до міжкультурної комунікації” (державний реєстраційний № 0100u001738), роботу виконано в руслі досліджень наукової лабораторії новітніх технологій навчання запорізького національного університету.
Для досягнення поставленої мети в дослідженні визначено завдання, вирішення яких стає засобом практичної реалізації задуму дисертаційного дослідження, а саме.
Розглянуто основні здобутки світової і вітчизняної науки з цієї проблеми для визначення вихідних позицій дослідження; уточнення його об єкта, предмета, мети і методів; створення програми констатувального та формувального експериментів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення навчальних програм і підручників, у практиці викладання зарубіжної літератури в загальноосвітніх навчальних закладів. Основні теоретичні положення було обговорено на науково - методичних конференціях і семінарах, виголошувались доповіді на засіданнях кафедри методики викладання філологічних дисциплін і міжкультурної комунікації запорізького національного університету (2002 - 2008 рр. ); основні положення дисертації обговорювались на науково - практичних конференціях студентів і викладачів запорізького національного університету (2002 - 2008 рр. Vi міжнародна міждисциплінарна науково - практична конференція “сучасні проблеми науки та освіти”(харків - 2005), перша міжнародна періодична науково - практична конференція “освітній процес. Погляд зсередини” (дніпропетровськ - 2005), міжнародна науково - практична конференція “сучасні проблеми і шляхи їх вирішення в науці, транспорті, виробництві й освіті” (одеса - 2005), міжнародна науково - практична конференція “спецпроект. ” (дніпропетровськ - 2006), міжнародна конференція з функціональної лінгвістики “мова і світ” (ялта - 2006, 2007), міжнародна наукова конференція “міжкультурні комунікації. Всеукраїнська науково - практична конференція “молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (київ - 2003), vііі всеукраїнська науково - практична конференція “наука і освіта 2005” (дніпропетровськ - 2005). У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об єкт, мету, предмет, завдання і методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення, відображено апробацію і впровадження здобутих результатів. У дисертації наголошено, що особливу роль у процесі розширення можливостей літературної освіти, досягнень вершин світової культури, розгляду художнього твору як мистецького явища, усвідомлення національної своєрідності твору набуває навчальний предмет “зарубіжна література”. Навчальний предмет “зарубіжна література” має власну концепцію, що обумовлює діяльність учителів і учнів; під час вивчення творів інонаціональної літератури увага надається національній специфіці мистецьких явищ; здійснюється систематична інтеграція вітчизняної і зарубіжної літератур; твори зарубіжної літератури вивчаються в перекладах; у процесі розгляду інонаціональної літератури відбувається діалог культур. У процесі використання прецедентних творів на уроках зарубіжної літератури виникає специфічний інваріант сприймання такого твору з боку учнів - інофонів. Адекватна міжкультурна комунікація не може відбутись без знайомства з національною базою того чи іншого культурного співтовариства, до якого належить художній твір, що вивчається на уроках зарубіжної літератури в загальноосвітній школі. 8), який уже має своєрідну сукупність уявлень членів інонаціональної культури (інваріант сприйняття пт), завдяки чому він саме і є прецедентним для носіїв зарубіжної культури.
З концептами національної культури, прецедентними висловлюваннями і прецедентними іменами, які входять до складу прецедентних творів чи виступають як самостійні одиниці. Під час першого ознайомлення з прецедентним твором на уроках зарубіжної літератури, яке може складатися зі вступного слова вчителя чи першого прочитання, виникає своєрідна сукупність уявлень 1 учнів - інофонів (інваріант сприймання пт) про цей твір. Для успішної реалізації поставлених завдань проаналізовано психолого - педагогічні особливості формування цілісного художнього сприймання в старшокласників, серед яких розглянуто теорію асоціативності знань, теорія поетапного формування розумової дії, характеристику особливостей художнього сприймання, закономірності навчання і психічний розвиток особистості, формування в учнів творчих здібностей (л. Відбуваються подальші якісні зміни всіх складових психічної діяльності, стабілізація особистості, вироблення системи стійких поглядів на світ і своє місце в ньому, відкриття власного суперечливого “я”, особистісного і професійного самовизначення. Цілеспрямованість та імпульсивність; нестійкість і підвищена самовпевненість; швидкозмінна вразливість і непевність у собі; потреба в спілкуванні й бажання усамітнитися; розв язність у поводженні й сором язливість; ніжність і жорстокість і т. Під час подолання такої диспропорції особливого значення набуває розвиток сприймання старшокласниками художнього твору як процес якісних змін здатності мислити словесно - художніми образами; безпосередні художні враження, співвіднесені з життєвим досвідом учня - читача. єдність емоційного і раціонального, об єктивного і суб єктивного досліджується з позиції особистісного підходу, єдність форми і змісту розглядається відповідно до літературознавчої теорії багатоступеневої будови художнього твору.
Вікові особливості розвитку цілісного сприймання старшокласників обумовлюють необхідність застосування комплексного підходу до вивчення літературного твору.
У процесі текстуального розбору безпосереднє образне й емоційне сприймання всього художнього твору відбувається до його вивчення і ґрунтується на обов язковому прочитанні твору до уроку.
З метою вивчення передумов організації розвитку цілісного сприймання художніх творів старшокласниками констатувальні зрізи проведено на базі шкіл № № 12, 39, 52, 58, 65 м. Результати констатувальних зрізів дали змогу визначити рівні розвитку цілісного сприймання твору старшокласниками - низький (відтворювальий), середній (реконструктивний), достатній (евристичний) та високий (креативний). Проведення констатувальних зрізів дало можливість встановити, як розподіляються рівні організації цілісного сприймання старшокласників у реальній ситуації вивчення зарубіжної літератури в загальноосвітніх школах україни.
Вимірювання рівнів розвитку цілісного сприймання в 9 - 11 класах показало, що показники середнього (реконструктивного) і достатнього (евристичного) рівнів мають домінантну позицію і переважають показники інших рівнів; показники достатнього (евристичного) рівня поступово зростають від 9 - го до 11 - го класів, на відміну від інших рівнів, які залишаються майже незмінними; показники низького (відтворювального) рівня дещо зменшуються від 9 - го до 11 - го класів; так само, як зменшуються показники низького (відтворювального) рівня, зростають показники високого (креативного) рівня. Під час формувального експерименту основна робота проводилась над закріпленням знань, формуванням умінь і навичок, покладених в основу критеріїв запропонованої методики.
У процесі вивчення зарубіжної літератури в 10 класі на матеріалі повісті “гобсек” бальзака було використано паралельний принцип поєднання прийомів вивчення художнього втору.
Результати формувального експерименту засвідчили, що в експериментальних класах відбулися кількісні зміни серед показників усіх рівнів цілісного сприймання старшокласників (таблиця 1. У національній доктрині розвитку освіти в україні у ххi столітті зазначається, що одне із найважливіших завдань літературної освіти в національній школі - сприяти істотному зростанню інтелектуального, культурного, духовно - морального потенціалу особистості й суспільства. З - поміж навчальних предметів гуманітарного циклу особливе значення має література як мистецтво слова, що в конкретно - образній формі доносить до читача інформацію про своєрідність українських традицій і культури й передбачає розвиток художньо - образного мислення школяра. У концепції літературної освіти наголошується на розвитку естетичних емоцій і почуттів учня, його вмінні уявляти, образно висловлювати свої думки, оцінки.
Труднощі сприйняття ліричного твору обумовлені ще й тим, що мова поезії в більшій мірі умовна, порівняно з мовою прози, адже в житті ніхто не говорить віршами.
Відвідування уроків учителів літератури, анкетування словесників, аналіз методичних праць засвідчили, що в шкільній практиці традиційним є ідейно - художній аналіз вірша, поза увагою якого є розгляд ключового образу, з ясування його етимологічного значення. Перед вчителем постає проблема як найглибше розкрити зміст твору, щоб донести учням найглибші почуття, які автор за допомогою свого твору намагався передати, щоб учні не залишилися байдужими до ліричних творів і щоб подальше вивчення лірики не викликало у них труднощів. Визнання за лірикою статусу самостійного, хоча і тісно пов язаного з іншими видами словесної творчості мистецтва, веде до необхідності визначити її місце не тільки усередині літературного ряду, але і серед інших мистецтв. Стародавні греки відносили лірику до мусичеського мистецтва, тому що ліричні вірші тоді не вимовлялися, а співалися під акомпанемент музичних інструментів. Зі звільненням ліричного слова спочатку від музичного супроводу, а потім і від мелодії, лірика все тісніше зближується з іншими видами словесної творчості і сам термін набуває більш розгорнуте значення. Палкін вважає, що на основі цих трьох переживань виникли і розвинулися ліричні жанри, що набули найбільш широкого поширення в європейських літературах з часів античності гімн (і його різновид - ода), елегія, сатира. Літературознавець вважає, що як би не були різні види ліричних творів і як би не змінювались вони історично в розвитку всього літературного ліричного роду, істотні властивості і закономірності останнього в його відмінності від епічного все ж таки з найбільшою виразністю виявляються в медитативній ліриці. Якби це було так, то медитативна лірика була б психологічною фактографією, яка не мала б узагальнюючого значення, не усвідомлювала б і не підсилювала б характерності свого предмету.
«тоді емоційно - узагальнююча думка поета виявляється або в ясно відчутній експресивності опису, або ж в якому - небудь медитативному зачині, або кінцівці, або в чому - небудь іншому, тому подібному.
У творах відвернуто - медитативної лірики ідейні інтереси ліричного суб єкта направлені на зовнішній світ і, перш за все, на стосунки і обставини соціального буття. «але якщо в епічній творчості соціальне буття буває не просто предметом пізнання, але і предметом творчої типізації, то в творах медитативної лірики соціальне буття людей не типізується. Емоційні роздуми ліричного суб єкта про його власний внутрішній світ, якщо вони залишаються цілком медитативними, в більшості випадків досить швидко вичерпують себе, їх віршований вираз виявляється зазвичай дуже коротким. Так виникає медитативно - образотворча лірика, яка в історії світової поезії займає, поза сумнівом, кількісне набагато більше місце, ніж власне медитативна лірика. У творах медитативно - образотворчої лірики роздуму ліричного суб єкта не тільки розкривають його емоційний стан і розвиток його думки, але відтворюють явища зовнішнього, об єктивного світу.
Важливе місце в характеристиці специфічних особливостей лірики займає лірична образність, оскільки саме в художніх образах полягає основна загадка мистецтва. У більшості сучасних наукових робот про лірику, своєрідність ліричного образу зводиться до того, що образ представляється як образ відчуття або переживання. Він не споглядає, а творить новий художній світ, в якому факти реального життя збагачуються фантазією, а поетична вигадка закріплює враження повсякденного буття. Учні 5 - 8 класів віком від 10 до 15 років належать до підлітків (школярі 5 - 6 класів - до молодшого підліткового віку, семикласники - до старшого підліткового віку). Школярі, перейшовши до 5 класу, переосмислюють певні моменти життя, намагаються здаватися дорослішими та самостійнішими, наслідують та копіюють старших. Підлітковий вік - це вік, коли школярі переживають перше кохання, знаходять нові захоплення, дружба між однокласниками міцнішає, змінюється поведінка дітей, а спілкування стає інтимно - особистісним. З одного боку, за рівнем та особли востями психічного розвитку підлітки ще не розпрощалися з дитинством; з іншого - вони стоять на порозі дорослого життя, і в їх поведінці реально виражається спрямованість на дорослі форми взаємин та поведінки.
Важливим психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток довільності всіх психічних процесів, спричинений передусім новими, значно вищими вимогами навчальної діяльності. Спрямовувати її на певні предмети, явища, а також на розповіді вчителя чи учнів; зосереджувати її на певний час на вагомих моментах уроку; переключати її з одного виду роботи на інший. Якщо в початкових класах учні були уважні лише до цікавих моментів уроку, то в середніх класах школярі розуміють, що потрібно уважно сприймати всі аспекти матеріалу.
Підлітки дуже активні, наполегливі, багаті на емоції, комунікабельні, допитливі, вони люблять фантазувати, а також полюбляють колективні та ігрові форми роботи.
Скрип ченка вчені, даючи характеристику підліткам, називають таку особливість, як пер цептивний розвиток (учень - підліток має здатність бачити навколишній світ у відповідності до власних почуттів, які звільняють його від штампів), і доходять висновку.
Однак розвиток сприймання відбувається не за лінією кількісного збільшення числа ознак поетичної форми, а за якісною зміною - смисловою будовою і спрямованістю сприймання з являється здатність сприймати емоційну значущість поетичної форми.
Унаслідок цього, на думку вчених, підлітки краще розуміють нестандартні поетичні форми, вони не лише усвідомлюють написане, а отримують від нього насолоду.
Якщо в молодших класах учителеві довелося б докласти чималих зусиль, щоб пояснити учням складні поетичні конструкції, то в середніх класах діти можуть зрозуміти їх самостійно. Якщо дівчата більш емоційні, цікавляться внутрішнім світом людей, то хлопці, які розвиваються психологічно і фізіологічно повільніше, зосереджені більше на зовнішньому плані буття (хоча можливі винятки). Готуючись до уроку з літератури (зокрема, до уроку вивчення лірики), крім відомостей із психології підлітків, потрібно знати специфіку розвитку дітей кожного класу.
Зважаючи на короткотривалість зосередження учнів 5 класу, щоб змусити школярів працювати весь урок, учитель має підготувати різноманітні завдання, запитання, створити проб лемну ситуацію, запропонувати пізнавальну гру, розгляд ілюстрацій, виділити декілька хвилин на творчість дітей тощо. У силу невеликого життєвого досвіду молодші підлітки не завжди розуміють зміст твору, підтекст та образ ліричного героя, не вміють обґрунтовувати свої міркування. Учителеві потрібно працювати над розвитком відтворюючої уяви, над збагаченням мови учнів, виховувати потребу вдумливого читання, уміння глибоко проникати в деталі твору.
Наприклад, якщо п ятикласники потребували частої зміни видів робіт, то в 6 класі учні довше працюють над одним завданням з метою розвитку тривалого зосередження. їх цікавлять не лише пригоди та фантастика, вони із задоволенням читають витвори мистецтва, у яких змальовано почуття, переживання, душевний стан людини.
Цей період сприятливий для вивчення ліричних творів, оскільки учні по - новому бачать та сприймають поезію, звертають увагу на деталі в тексті, які до цього часу не помічали і не розуміли.
«саме в цих класах відношення учня до мистецтва починає набувати усвідомленого естетичного характеру, коли книга сприймається не тільки в своїй змістово - пізнавальній сутності, але й як художня цінність. Якщо в молодшому підлітковому віці діти за розумовим розвитком не дуже виразно відрізнялися один від одного, то саме в 7 класі відбувається диференціація серед учнів. Щоб продуктивно і вдало провести урок української літератури, зокрема урок вивчення ліричних творів, учитель має знати та враховувати психологічні особливості учнів кожного класу, адже вони відрізняються та з часом змінюються. Особливо потребують залучення до неї учні, які вчаться у старших класах, оскільки саме в цьому віці активно формується особа, її етичні і естетичні уявлення. Сприйняття лірики дається учням набагато складніше, ніж засвоєння епосу і драми, оскільки поетичні образи відрізняються невимірно більшою узагальненістю. Пошуки дослідників сходяться на тому, що засвоєння знань, розвиток художнього мислення, ідейно - моральне й естетичне виховання школярів при вивченні лірики здійснюється успішно в тих випадках, коли та чи інша концепція, той чи інший висновок не даються їм у готовому вигляді, а здобуваються через пошук, відкриття істини, виражену поетом. Найбільш ефективними вважаємо уроки - семінари, круглі столи, конференції, диспути, які дозволяють через активне обговорення окреслених вчителем проблем дійти висновків про індивідуальний авторський стиль, про місце й роль поета і його творчості у літературному процесі тощо. В центрі уваги лірики не зображення певних об єктів, подій, явищ природи, а, насамперед, змалювання людських почуттів, найпотаємніших думок, переживань, роздумів, які викликані суспільно - політичними подіями, картинами природи, особистими моментами в житті людини, вираження ставлення до них. Правда, і в епосі, і в драмі також проявляється ставлення письменника до зображуваного, та в ліриці це ставлення - переживання є не супутнім елементом, а концентрованим вираженням образного втілення, яке передається засобами своєрідно організованої ритмічної емоційно - образної мови.
На відміну від епічних творів, які накреслюють широку панораму життя, ліричні твори не мають широкого розгорнутого сюжету, думки поета виражаються лаконічно, сконцентровано. Рефлексійно - виражальна лірика - це сповідь поета перед читачем, своєрідні монологи, в яких він висловлює своє кредо і почуття, це певні звернення, послання, заклики.
Глибина сприймання читачем ліричного твору залежить від широти, культури його почуттів, емоційної чуйності, здатності проникати у внутрішній світ людини, відгукуватися на її радощі й болі. Ліричні вірші відзначаються і особливостями художньої мови, розуміння якої вимагає добре розвиненої уяви, мислення образами, тонкого чуття, вразливості, загального розвитку людини.
Оскільки ліричний твір - це діалектичний сплав певних картин життя через які автор висловлює свої погляди на дійсність, то аналіз його повинен забезпечувати цю єдність. На перших етапах вивчення ліричних творів учитель зосереджує увагу на тому, яким настроєм пройнятий вірш, які почуття і переживання поета є домінуючими і чим вони зумовлені. Проте й наведені дають змогу наочніше бачити й розуміти, з одного боку, взаємодію між складниками змісту і форми всередині їх, а з другого, - складну логіку взаємозв язків між складниками змісту та складниками форми.
Сюжетну (події), образну (біографії, характери героїв), жанрову (залежно від обсягу матеріалу, співвідношення суб єкта й об єкта та принципів освоєння матеріалу), викладову (залежно від способу організації мови у творі), власне словесну (зумовлюється літературним напрямом, естетичними вподобаннями автора, особливостями його таланту). Дослідження суспільно - історичних умов написання твору; вивчення історико - літературного контексту, в якому твір постав перед читачем; визначення місця твору в мистецькому доробку письменника; оцінку твору з погляду сучасності (осмислення проблематики, художньої вартості твору новими поколіннями дослідників і читачів). Сюди входить аналіз засобів психологізму в творі й літературі загалом; дослідження психології сприймання і впливу художнього твору на читача; вивчення психології творчості. Прекрасне - потворне, трагічне - комічне, високе - низьке, а також моральних категорій, які вкладаються в окреслений естетикою діапазон ціннісних орієнтацій. Безперечно, автор і акумулює ідеї часу, і творить свій художній світ, через те вивчення обставин його життя може допомогти глибше дослідити процес зародження й визрівання творчих задумів, увагу письменника до певних тем, ідей.
Коментарі
Дописати коментар