література дніпропетровщини
Стус як український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник, короткий нарис його життя, етапи особистісного та творчого становлення, місце в історії літератури.
Матеріали про долю та творчість поета, його приналежність до шістдесятників - опозиційно настроєної національно свідомої молодої інтелігенції, що протиставляла себе тоталітарному режимові. Леся українка як найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його консолідацію в політичну націю. Він мав сміливість вдатися до жанру історичного епосу в поезії, для душі малював, впроваджував найсучасніші методи лікування у стоматології, був меценатом. інтелектуальна проза валер’яна підмогильного, незважаючи на більшість безперспективних фіналів та повну зневіру героїв, дає надію на світло та шанс, – «бути.
Почесний громадянин міста дніпра, людина багатогранного таланту, автор цікавих і глибоких за змістом романів і повістей, телевізійних та художніх фільмів. Вісь, навколо якої обертається планета творчості віктора коржа, проходить через українські степи, де він народився, виріс, де сформувалася його духовна снага. Григорій бораковський зробив вагомий внесок не лише у розвиток земської медицини на катеринославщині, а й мав значний вплив на українську драматургію xix–xx. Дитяча письменниця зінаїда грієва – веселий і добрий друг дитинства, її іронічні та жартівливі, завзяті й сумні твори подобаються різним поколінням дітей. Літературна творчість поета миколи мілаша як тонкого камертона вібрацій хх століття, з його злетами та падіннями, осягненнями й оманами, драмами і трагедіями.
В його особі – покоління замовчуваних юнаків афганської війни, його поезія – зразок безмежної любові до отчого дніпрового світу та високої християнської моралі. Олесь завгородній, поет - громадянин, тонкий ніжний лірик, прискіпливий перекладач, був наділений даром тонко й глибоко відчувати слово, його сутність і душу.
Павло кашаєв — поет, перекладач, член національної спілки журналістів україни, лауреат літературних премій, понад тридцять років жив і працював у дніпрі. У росії емським актором вводилася жорстка цензура, на українські книги, що ввозилися з - за кордону, заборонялося вживати українською мовою на сцені, при нотописанні. Щоб оживити літературу та привернути народній мові назад права, до літературного життя, університетська молодь розпочала видавати часопис “вечерниці” (1862). Шевченко, що після повороту із заслання в окремій поезії “марку вовчку” назвав її “молодою силою”, “коротким пророком” та “обличителем жорстоких людей неситих”. З метою розвинути українське слово, поставити українську мову на рівному поземі з іншими європейськими працював куліш у різних напрямках, кидався на різні ділянки літературної творчості. Але його геній скоро порвав усякі пута, і його поезія не тільки втягнула в себе весь зміст українського національного життя, але звернула це життя на інші шляхи.
Передусім вслухалася шевченкова муза в гомін тих ключів, що їх голосили тоді найсвітліші одиниці з - посеред українського громадянства, які знайшли в ідеології та програмі кирило - мефодіївського товариства, яке постало в києві 1846 р. Заслуга всіх тих письменників була в тому, що вони показали здатність української мови до літературного життя, поважно заглянули в побут і душу селянина, виплекали й поширили любов до рідної мови й рідного народу і звеличили минуле україни.
Календар “моє придніпров’я” – методико - бібліографічний покажчик, який містить хронологічний перелік знаменних і пам’ятних дат минулого дніпропетровщини, до багатьох дат дано текстові довідки.
Кожна дата супроводжується бібліографічними джерелами – від одного - двох до розлогого рекомендаційного списку, складеного в логічній та хронологічній послідовності. Мета покажчика – допомагати бібліотекарям, вчителям, викладачам середніх та вищих навчальних закладів, журналістам, краєзнавцям у поширенні знань про край, популяризації імен діячів культури, науки, мистецтва, пов’язаних із дніпропетровщиною. Користуючись матеріалами календаря, можна відзначити пам’ятні дати, оформити книжкову виставку, організувати перегляди літератури, підготувати масові заходи тощо. Бібліотека висловлює щиру подяку науковцям, письменникам, краєзнавцям, які надали необхідні матеріали, а також закликає до співпраці усіх зацікавлених. Метою її було збирання географічних і топографічних відомостей, вивчення природних багатств новоприєднаних до росії земель – запорозьких степів і північного причорномор’я. З кременчука вздовж правого берега дніпра до нового кодаку, далі степом до звонецького та ненаситецького порогів, через нікополь і кривий ріг до херсону.
Але найбільшою заслугою вченого вважають здійснений ним опис залізних руд криворіжжя, солоних озер між полтавою та кременчуком, складення карти дніпровського лиману з позначенням його глибин. Академік василь зуєв відомий також як автор першого вітчизняного підручника з природознавства „начертание естественной истории” у двох томах (спб, 1786), численних праць із зоології, зокрема систематики риб, робіт з етнографії сибіру.
іван сергійович костиря відомий в україні письменник, літературна діяльність якого була тісно пов’язана з краєзнавством, з оспівуванням рідної землі, місцями, де він народився, виріс, жив. Досвід його лікарської практики відбився у повістях „пора новолуний”, „ночные дежурства”, „детский доктор”, „родословное зеркало”, „врачебная тайна”, „срочный вызов”, дія яких розгортається в донецькому краї. В 1999 році він одержав заохочувальну премію та диплом фонду пам’яті олекси тихого за кращу публікацію в періодиці матеріалів про український правозахисний рух в срср, стаття називалась “донбас – колиска правозахисників і патріотів україни”. У 2002 році вийшли „думы о донбассе”, які мовою легенд, переказів, оповідок, бувальщин розповідають про донецьку землю, її природу, минуле й сучасне, її людей, і „слово о донецком крае” – своєрідна літературна історія донбасу.
У 2001 році він звернувся до вчених кримської астрофізичної обсерваторії, а згодом до президента нан україни бориса патона з пропозицією назвати одну з нещодавно відкритих малих планет іменем „донбас”. Петриківці на катеринославщині народився василь іванович соколенко, художник, заслужений майстер народної творчості, майстер петриківського декоративного розпису (85 років від дня народження). Сам вже став вчителем для талановитої сільської дітлашні – навчав їх секретам розпису, передавав традиції старовинного мистецтва, виховував майбутніх майстрів. Закінчила українське відділення філологічного факультету дніпропетровського університету та романо - германський факультет харківського держуніверситету.
Павло матвійович усенко народився 23 січня 1902 року в селі заочіпському на полтавщині, але згодом село опинилось у складі царичанського району дніпропетровщини, через це поет вважав себе уродженцем обох областей. Коли йому минав шістнадцятий рік, стався жовтневий більшовицький переворот і з цього часу життя юнака пролягло звичайним шляхом тих, хто став на бік нової влади.
Деякий час він працював лектором - бібліотекарем у рідному заочіпському, згодом у сусідній гольманівці, став членом сільського революційного комітету, потім – інструктором у повітовому відділі народної освіти в кобеляках. Тут він займався активним перевиховуванням “дореволюційних” педагогічних кадрів у більшовицькому дусі, входив до складу комсомольської частини особливого призначення для боротьби з “контрреволюційними бандами”, тобто тими, хто не прийняв більшовицьку владу і супротивився їй. Наступного року його перевели до полтави на роботу в губернському комітеті комсомолу, де він не тільки виконував функції комсомольського чиновника, але й працював у редакції газети “червоний юнак”. Тут же 1925 року вийшла його перша книжка “ксм”, присвячена подіям громадянської війни, боротьбі більшовицької влади зі своїми ворогами – цілком в дусі настанов компартії. ”синьоблуза братва”, “комсомольське панібраття”, “комнезами, сільбуд, робземліс”, “революції ватерпас”, “вдарим політосвітньою крицею”, “поставить на пропколективі”, “дурман попівський розіллється”, “лави ідуть каесемові” – типова лексика, схожа більше не на літературні прийоми, а на мітингові гасла. Деякі вірші з цієї збірки передруковувались і набули неабиякої популярності серед комсомольської молоді, зараз же за цими віршами можна вивчати історію того буремного і трагічного періоду.
У вирі літературного життя утворювались і розпадались численні літературні гуртки, групи, об’єднання, але вже велась гостра боротьба за партійність літератури, підпорядкування її ідеологічним настановам. Разом з іваном микитенком, іваном ле та ще декількома однодумцями він став ініціатором проведення першого всеукраїнського з’їзду пролетарських письменників. Організаційна робота в спілці, редагування журналу, комсомольська активність сприяли швидкій літературній кар’єрі, але для літературної творчості часу вже не лишалось – наступна поетична збірка “лірика бою” з’явилась аж у 1934 році. Новим губернатором став таємний радник андрій якович фабр, який пробув на цій посаді десять років і встиг зробити чимало, багато сприяв і розвиткові катеринослава, опікувався благоустроєм і красою міста. Він був відомий своєю культурно - просвітницькою діяльністю, виступив організатором катеринославського громадського музею, доклав багато сил для упорядкування та озеленення міста. Губернатор особисто контролював роботу поливальної команди, слідкував за кожним новим деревцем, тягав за вуха гімназистів, що ламали молодий бузок, заарештовував тварин, які тут паслися. Зате володимир гіляровський, який побачив катеринославський проспект вже після упорядкування, написав, що своєю красою він може посперечатися з найкращими вулицями європейських столиць. Учасники колективу кілька разів виступали в москві, зокрема в державному академічному великому театрі срср, центральному театрі радянської армії, в концертному залі ім. 1932 року він закінчив дніпропетровський університет, з цього ж року став у ньому викладати, одночасно працював у дніпропетровському інженерно - будівельному інституті. Про відомого російського поета, нашого земляка дмитра кедріна, його біографію, творчість написано немало, його ім я давно відоме читачеві, творами поета зачитуються, їх перекладають. У журналах „кур єр кривбасу” та „бористен” неодноразово друкувались кедрінські вірші українською мовою, а минулого року вийшла книга його лірики у перекладах гаврила прокопенка. Дмитро кедрін народився на донеччині, потім його сім’я декілька років мешкала на поділлі, а 1913 року переїхала до катеринослава, де поет прожив до 1931 року, тобто майже половину свого життя. Додатком до неї виходив журнал „молодая кузница” – „литературно - художественный и науково - популярний еежмесячный журнал творчества пролетарськой молодежи”, тут вперше почали друкуватись його вірші. Засновником журналу, крім редколегії газети, була і літературна група „молодая кузница”, назва якої, власне, і стала назвою органу молодих літераторів. Друкувались вірші юного поета і в інших місцевих виданнях – газеті звезда, журналах мартен, молодая кузница, а також харківських і московських журналах. Цікаві обидва журнали не тільки ранніми творами поета, в них постійно друкувались звіти про роботу літгрупи „молода кузня”, отже, можна прослідкувати за участю в її роботі юного д. Вбившись у пір’я в „молодой кузнице”, пурхнули до москви, на велику дорогу, де їхні неабиякі таланти знайшли собі широке поле творчої роботи” („мартен”. Але й „ідеологічно витримані” твори – про леніна, новий час, написані в пролетарському дусі, незрівнянно вищі від творінь багатьох початківців - сучасників д. Соколовому на катеринославщині народився петро никифорович сопільник, художник - монументаліст, майстер декоративного мистецтва (85 років від дня народження).
Коментарі
Дописати коментар