антонина корж українська мова професійного спрямування
Формування умінь і навичок досконалого володіння українською літературною мовою у професійній сфері, підвищення рівня комунікативної компетентності майбутніх фахівців. Володіти орфографічними та пунктуаційними нормами літературної мови; давати визначення основних понять; стилістично правильно оформлювати свою думку; розташовувати реквізити у документах; складати і редагувати тексти; грамотно оформляти ділові папери.
Щодо особового складу, інформаційні документи, документи з господарсько - договірної та освітньої діяльності; вести діалог, дискусію, грамотно і лаконічно висловлювати свої судження; застосовувати фахову термінологію у різноманітних комунікативних процесах; дотримуватись етикету спілкування. Мета лекцій – ознайомити студента з навчальним матеріалом, навчити їх критично осмислювати лекційний матеріал та використовувати на практиці набуті знання. Практичне заняття – форма навчального заняття, за якої викладач організовує детальний розгляд окремих теоретичних положень навчальної дисципліни і формує вміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом сформульованих завдань. Воно включає ставлення загальної проблеми викладачем та її обговорення за участю студентів, вирішування завдань із їх обґрунтуванням, вирішування контрольних завдань, їх перевірку, оцінювання. Семінарське заняття – форма навчального заняття, за якої викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів. На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами доповіді та презентації з окреслених питань, їх виступи, активність у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію тощо. Перше питання – теоретичне, потребує логічного мислення, аналізу матеріалу, який вивчався, вимагає від студента теоретичних знань з української мови за професійним спрямуванням. Як додаткова лексична система професійна мова, не маючи власної специфіки фонетичного та граматичного рівнів, залишається лексичним масивом певної мови.
Отже, фахова мова - це сукупність усіх мовних засобів, якими послуговуються у професійно обмеженій сфері комунікації з метою забезпечення порозуміння між людьми, які працюють у цій сфері. 1) терміни певної галузі, що мають власну дефініцію; 2) міжгалузеві загальнонаукові термінологічні одиниці (терміни філософії, політології, математики, філології тощо); 3) професіоналізми; 4) професійні жаргонізми, що не претендують на точність та однозначність 3. Мовна професійна компетенція - це сума систематизованих знань норм і правил літературної мови, за якими будуються правильні мовні конструкції та повідомлення за фахом. ґрунтуючись на мовній компетенції, вона виявляється у сформованості умінь послуговування усною і писемною літературною мовою, багатством її виражальних засобів відповідно до літературних норм. Комунікативна професійно орієнтована компетенція - це система знань, умінь і навичок, потрібних для ефективного спілкування 4, тобто треба володіти сумою знань про мову, вербальні й невербальні засоби спілкування, культуру, національну своєрідність суспільства і вміти застосовувати ці знання в процесі спілкування. k 1976 словник термінів з бухгалтерського обліку, контролю фінансів та аналізу господарської діяльності для студентів кооперативних навчальних закладів. Поняття та категорії (ключові поняття) державне управлінь, під законність, запитання для активізації пізнавальної діяльності студентів що є важливим фактором розуміння сутності державного управління. Формування духовно багатої особистості неможливе без оволодіння мовою як засобом спілкування, мислення, пізнання, самоутвердження у громадському житті. Практична діяльність правознавця, яка пов’язана з інтенсивним усним і писемним спілкуванням, з підготовкою й оформленням юридичних документів, вимагає належного знання норм і правил усного і писемного мовлення, його особливостей в офіційно - діловій сфері. Від того, чи дотримуються юристи у професійній діяльності, у побуті прийнятих норм мовлення, наскільки адекватно відображають зміст інформації використані терміни і слова, чи правильно формулюють окремі фрази, речення, створюються тексти документів - залежить формування суспільної думки про рівень загальної і професійної культури юриста, залежить його власний авторитет і авторитет органу держави чи установи, які він представляє. Курс пов`язаний з іншими дисциплінами, передбаченими навчальними планами і програмами за спеціальністю “правознавство” (конституційним правом, теорією держави і права, кримінальним процесом, цивільним процесом, юридичним документознавством тощо). Багатозначність (полісемія) – це наявність у слова двох чи більше значень, між якими існує певний семантичний зв’язок (акт, захисник, опонент, стаття, справа). Синоніми – слова однієї частини мови, які повністю чи частково збігаються у лексичному значенні, але відрізняються значеннєвими відтінками, емоційно - експресивним забарвленням, сферою стилістичного використання (правознавство – юриспруденція, завдавати шкоду – заподіювати шкоду – спричиняти шкоду). Пароніми – це спільнокореневі слова, які подібні за структурою й вимовою, мають загальні граматичні ознаки, належать до однієї частини мови, але відрізняються своїм значенням (обшукати – ошукати, погроза – загроза). Омоніми – це однакові за звучанням, але різні за значенням слова, які семантично не пов’язані між собою (мотив (мелодія) – мотив (причина –мотив злочину); топити (нагрівати) – топити (розплавляти) – топити (примушувати тонути). Текст – ряд речень, об’єднаних семантичними і синтаксичними відношеннями, що виражаються лексичними, граматичними, лексико - граматичними засобами; складне синтаксичне ціле, цілісний уривок мовлення, що має ознаки змістового й синтаксичного зв’язку між реченнями й абзацами.
Юридичним текстом є повідомлення, об’єктивоване у формі письмового документа, оброблене відповідно до типу цього документа, що складається з низки особливих єдностей, які сполучені між собою різними типами лексичного, граматичного, логічного й графічного зв’язку.
Для засвоєння першого запитання необхідно запам’ятати, що поняття “мова права” слід розуміти як функціональний різновид літературної мови, її підсистему, яка задовольняє потребам комунікації та правовій сфері життя суспільства. А) право залишається позбавленим реального змісту доти, поки не буде виражено засобами мови; б) мова безпосередньо не впливає на зміст законодавства, але ступінь досконалості, точність і ясність будь - якого закону чи нормативно - правового акта значною мірою залежать від мови; в) вжиті в нормативних актах мовні конструкції служать своєрідним еталоном письмової мови в усіх інших актах. Почала утворюватися одночасно з виникненням права; дала можливість передати норму права з покоління в покоління; перші юридичні документи є основними джерелами виникнення спеціальної правової термінології. 2008, закони україни “про конституційний суд україни”, “про уповноваженого верховної ради з прав людини”, “про друковані засоби масової інформації (пресу) в україні” тощо. При висвітленні мовних питань у конституції україни слід розглянути статті 10, 11, 12, 24, 34, 53, 92; історію становлення української мови як державної; тлумачення статті 10 конституції україни конституційним судом україни.
Для висвітлення четвертого запитання слід звернути увагу на те, що за допомогою мовної форми нормативного акта законодавець повідомляє державну волю всім громадянам, які повинні поводитися відповідно до велінь закону; мова законів лежить в основі всіх адміністративних актів, актів суду, прокуратури, міліції, управління; у правозастосовній практиці через неправильне або неоднозначне розуміння приписів певного закону виникають конфлікти і колізії юридичного характеру.
Обов’язково слід знати статті законів, у якихзазначені приписи, щодо застосування державної мови в адміністративному, кримінальному, цивільному судочинстві. існування мовної норми грунтується на сукупності загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплені в українському правописі і словниках. Необхідно звернути увагу на значення правильної вимови, наголосу, інтонації для дотримання належного рівня культури мовлення працівника органів внутрішніх справ. Слухачам рекомендується ознайомитися зі словниками, які містять мовні норми, зробити висновок про необхідність вивчення мовних норм, оскільки це впливає на рівень володіння літературною мовою працівником органів внутрішніх справ, навести випадки порушення мовних норм товаришами по групі, на радіо і телебаченні. Слухачам слід запам`ятати найбільш уживані усталені словосполучення офіційно - ділового стилю (вжити заходів, взяти участь, порушити питання) з метою запобігання неправильній побудові речень під час складання текстів юридичних документів. Розглядаючи підстилі офіційно - ділового стилю, студенти навчаються розрізняти тексти юридичних документів, порівнювати уривки, які належать до різних підстилів, наприклад, міжнародна угода – конституція україни – протокол допиту свідка – постанова кабінету міністрів україни – цивільний позов – договір купівлі - продажу.
1) лексика української мови за походженням; 2) активна і пасивна лексика української мови; 3) терміносистема української мови, вимоги до вживання термінів; 4) сфера використання термінів і професіоналізмів, відмінності між ними; 5) значення слова, багатозначність слова; 6) синоніми і пароніми в текстах офіційно - ділового стилю, вимоги до вживання. Студенти з`ясовують, що лексика української мови за походженням буває власне українською та запозиченою, за сферою вживання – загальновживаною та обмеженого вживання (діалектизми, професіоналізми, жаргонізми, арготизми, екзотизми), за емоційним забарвленням – стилістично нейтральною, емоційно - забарвленою, за активністю вживання – лексика активного та пасивного запасу.
Вони згадують, які слова належать до активного, а які до пасивного складу, а також те, що слова пасивного словника утворюють дві групи – застарілі та нові слова; застарілі слова, в свою чергу, поділяються на два види.
Вивчаючи друге питання, студенти з`ясовують, що термін – це слово або словосполучення, що виражає спеціальне поняття будь - якої сфери науки, виробництва, техніки, мистецтва, суспільно - політичного життя. Основними ознаками терміна є співвіднесеність з поняттям, однозначність, відсутність експресивного й емоційного забарвлення, незалежність від контексту.
А) загальнозрозумілі (або загальнонаукові), тобто такі, що поширені в усіх галузях науки (напр аргумент, класифікація, суб єкт); б) вузькоспеціальні (або галузеві), тобто ті, що використовуються тільки спеціалістами у певній сфері (напр екзотизми, полісемія – терміни мовознавства; юриспруденція, обвинувачений – юридичні терміни; резекція, пункція, кома – медичні терміни, психоаналіз, психогенез, психогенний, харизма, духовність індивіда – психологічні терміни і т. Генезис й еволюція юридичних термінів; їх зв’язок із походженням та розвитком суспільства, держави, права; найдавніші терміни права; власне українські юридичні терміни; грецькі та латинські терміни в мові права; полонізми, германізми, росіянізми в термінології українського права; взаємодія національних та інтернаціональних елементів у процесі становлення і формування української юридичної термінології. 1) за вертикальним принципом; 2) за горизонтальним принципом; 3) за вживанням; 4) за генетичною ознакою; 5) кодифіковані – некодифіковані; 6) за ступенем конкретності; 7) за точністю значення. При підготовці до шостого запитання увага студентів звертається на синонімію, паронімію, омонімію термінів, що функціонують у правотворчості та правозастосуванні. Аналізуючи питання, бажано звернути увагу на проблеми синонімії в адміністративному, господарському, кримінальному, кримінально - процесуальному, трудовому, цивільному праві україни.
При підготовці до сьомого запитання відпрацьовується загальна характеристика юридичної термінології кодексу про адміністративні правопорушення, кодексу законів про працю, кримінального, кримінально - процесуального, цивільного, господарського, сімейного кодексів україни.
Аналізуючи питання, бажано звернути увагу на нові терміни в кодексах україни; уживання і тлумачення оціночних понять у кодексах україни; варіативність юридичної термінології; проблеми синонімії в адміністративному, господарському, кримінальному, кримінально - процесуальному, трудовому, цивільному праві україни.
З лексикою української мови пов`язана фразеологія, адже слова в мові вживаються не ізольовано, а в реченні, утворюючи іноді стійкі словосполучення, що сприймаються як єдине ціле, тобто як певний мовний зворот. Означаючи певні предметні поняття, дії, якості, стани тощо, фразеологічні звороти збагачують наше уявлення про навколишню дійсність, відчутно поповнюють словниковий склад мови (не братися за холодну воду – нічого не робити, гіркий хліб – нелегке життя, опинитися між двох вогнів – потрапити у скрутне становище, коли небезпека загрожує з усіх боків). імідж, харизматичний, маніакальний, емоційний, енергія, екстремальна ситуація, холерик, сангвінік, меланхолік, флегматик, інтуїція, психогенний, психологізм, психологія. індивід, потенціал, екстремальний, психопатія, психолінгвістика, комунікативний, об’єкт, класифікація, функція, акт, деформація, інтуїція, неврівноваженість, свідомість, фактор, рана, ін’єкція, комп’ютер, сфера, реакція. Стрес, безпорадність, психоаналіз, психогенез, аналіз, переживання, стан, збудженість, суїцидний настрій, ейфорія, психічна травма, психічні навантаження, внутрішні переконання, працездатність. При підготовці до практичного заняття, студентам слід звернути увагу на те, щоморфологія вивчає внутрішню структуру слова; основними поняттями морфології є граматичне значення, граматична категорія, граматична форма, словоформа, частини мови.
Також слід розглянути особливості вживання іменників і прикметників у діловому мовленні; правопис складних іменників і прикметників; функціонування числівників в усному й писемному мовленні; вживання займенників у текстах офіційно - ділового стилю; дієслів і віддієслівних утворень (дієприкметники, дієприслівники, віддієслівні іменники); особливості вживання прийменників у правових текстах. При підготовці до практичного заняття, студентам слід звернути увагу на те, що синтаксис вивчає будову словосполучення, речення, тексту; одиницями синтаксису є слова та форми слів, які входять до складу словосполучень і речень, словосполучення, які входять до структури речення, речення, текст. Треба запам’ятати особливості синтаксису текстів офіційно - ділового стилю (прямий порядок слів, присудок переважно у формі теперішнього часу, пасивні конструкції, наявність віддієслівних іменників, дієприкметникові і дієприслівникові звороти, використання підрядних речень означальних, мети й умови). Необхідно знати типи граматичного зв`язку слів у словосполученні (керування, прилягання, узгодження); складні випадки керування в текстах офіційно - ділового стилю. Необхідно знати визначення речення, його найважливіші ознаки і типи; правила узгодження підмета й присудка; пунктуацію в простому і складному реченнях. Окремо розглядаються речення, які ускладнені компонентами, вставними словами і вставленими конструкціями, різними зворотами, перерахуванням умов і обставин, за яких здійснюється норма, і які обтяжують речення з погляду його будови, що призводить до зменшення рівня зрозумілості текстів правової сфери.
У ході підготовки до першого запитання слід звернути увагу на те, що теорія тексту в лінгвістиці пов`язанa з проблемою мови й мовлення, теорією актуального членування речення, теорією комунікації, вивченням структури абзацу.
При підготовці до другого запитання слід запам’ятати що як самостійна комунікативна та структурна одиниця абзац посідає середнє місце між окремим реченням і розділом твору.
В умовах розвитку правової держави в україні та громадянського суспільства, трансформації окремих елементів правової системи, обумовлених євроінтеграційними та глобалізаційними процесами, актуалізуються питання підвищення ефективності функціонування системи юридичної освіти, створення належних умов для реалізації права, захисту прав та свобод людини і громадянина. На підставі зазначеного вище все більшої уваги привертають питання стандартизації у сфері юридичної діяльності, підвищення рівня правової культури правників, якості надання правових послуг на засадах верховенства права, законності, рівності, справедливості тощо. Проте формування сучасного демократичного світогляду представника юридичної професії може відбуватися лише за умов всебічного розвитку особистості, широкого використання можливостей самостійного пошуку інформації, прагнення до самовдосконалення, розуміння істинного призначення права та правничої професії у суспільстві, бажання бути корисним для тих, хто потребує правової допомоги.
Гуманізм (від humanism) – це сукупність положень, що проголошують людину найвищою цінністю, утверджуючи ідеї поваги до честі та гідності людини свободи та рівності, прав людини, створення сприятливих умов для забезпечення гармонійного розвитку особистості, утвердження моральних прав людини.
Деонтологія юридична – галузь юридичної науки і навчальна дисципліна, що є узагальненою системою знань про внутрішній імператив службового обов‘язку юриста, про кодекс його професійної поведінки.
Кваліфікація юриста – ступінь підготовленості, кількісно - якісна характеристика наявності спеціальних правових знань, вмінь і практичних навичок, необхідних для виконання професійних обов’язків. ) – предмет, що вивчається етикою; сукупність норм, цінностей, ідеалів, настанов, які регулюють людську поведінку і є найважливішими складовими культури.
Принципи юридичної деонтології – основні засади професійної юридичної діяльності, які виконують функцію соціальних орієнтирів його поведінки в різноманітних ситуаціях. Професійні стандарти - сукупність нормативних вимог юридичного або морального змісту або зразків поведінки, результатів діяльності, що ставляться до представників певної професії, напряму або виду професійної діяльності, забезпечують стабільність соціального регулювання у певній галузі застосування професійної праці, єдність практики.
Професіоналізм – невід‘ємна властивість юридичної діяльності, що передбачає належне оволодіння своєю професією, тобто володіння правовими знаннями, досвідом, вміннями, навичками.
Професія юриста – широка сфера діяльності, яка вимагає наявності фахових юридичних знань, вмінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи в правовій сфері соціальних послуг. Справедливість – правильне, об‘єктивне, неупереджене ставлення до кого - , чого - небудь; людські відносини, дії, вчинки, які відповідають морально - етичним і правовим нормам; категорія моральної, правової, політичної свідомості, що реалізується в системі моральних відносин і повсякденній моральній практиці людей. Для правоохоронної діяльності категорія справедливість є її підґрунтям, змістом, метою; справедливість – відповідність людських стосунків, дій, вчинків тощо моральним та правовим нормам, що означає рівну віддачу за певну дію. Themis) – у давньогрецькій міфології – богиня правосуддя, яка зображувалася з пов‘язкою на очах (символ неупередженості), з терезами в одній руці і з мечем – у другій. Юридична спеціальність – вузька сфера професійно - трудової діяльності юриста з чітко визначеними повноваженнями, що вимагає конкретних правових знань, вмінь і навичок, необхідного рівня професійно - правового мислення і діяльності. Jus (juris) – право) – професіонал, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, глибоко переконаний у винятковому призначенні права і законності для суспільства, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при розв‘язанні юридичних проблем в ім‘я захисту прав і законних інтересів громадян. Justicia – справедливість, законність; jus – право) – сукупність судових установ і міністерства юстиції та їхня діяльність у здійсненні правосуддя, а також у забезпеченні охорони прав і законних інтересів державних та громадських організацій і громадян, організації роботи судів, систематизації і підготовці пропозицій щодо кодифікації законодавства тощо. Залежно від виду і сфери судочинства розрізняють кримінальну, цивільну, адміністративну, конституційну, міжнародну, електоральну, ювенальну та інші юстиції. Проаналізуйте існуючі класифікації видів юридичної діяльності та визначте ті класифікаційні критерії, які є найбільш розповсюдженими у сфері нормативно - правового регулювання. У чому проявляється потреба використання наукових неправових (технічних, психологічних, фізичних, хімічних, педагогічних тощо) знань у сфері здійснення юридичної практики.
На підставі аналізу нормативних актів україни визначте – для яких спеціальностей законодавець передбачив наявність практичного досвіду як обов’язкову умову для призначення на посаду.
Коментарі
Дописати коментар