коваленко формування здоров язбережувальної компетентності у першокласників на уроках
Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду дошкільний навчальний заклад та початкова школа є ланками єдиної системи освіти в україні, тому в урядових документах, у виступах науковців і практиків цілком правомірно проблема наступності розглядається як основна умова неперервності освіти.
Недостатня рухова активність дітей впродовж дня (особливо в холодний період року); велике завантаження статичними заняттями; взаємозв’язок держстандартів дошкільної та початкової ланки освіти; бажання батьків бачити дитину фізично досконалою. Режим праці та відпочинку (вміння чергувати розумову та фізичну активність; уміння знаходити час для регулярного харчування й повноцінного відпочинку). Навички ефективного спілкування (уміння слухати; уміння чітко висловлювати свої думки; уміння відкрито виражати свої почуття; володіння невербальними засобами комунікації (жести, міміка, інтонація тощо); адекватна реакція на критику; уміння просити про послугу або допомогу). Навички розв язування конфліктів (уміння розрізняти конфлікти поглядів і конфлікти інтересів; уміння розв язувати конфлікти поглядів на основі толерантності; уміння розв язувати конфлікти інтересів за допомогою конструктивних переговорів). Навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації (навички впевненої (адекватної) поведінки, зокрема й застережних дій щодо віл - сніду; уміння розрізняти прояви дискримінації; зокрема щодо людей з особливими потребами, віл - інфікованих і хворих на снід; уміння обстоювати свою позицію та відмовлятися від небажаних пропозицій, зокрема й пов язаних із залученням до куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин; уміння уникати небезпечних ситуацій і адекватно діяти при загрозі насилля). Навички спільної діяльності та співробітництва (уміння бути „членом команди”; уміння визнавати внесок інших у спільну роботу; уміння адекватно оцінювати свої здібності та свій внесок у спільну діяльність). Самоусвідомлення та самооцінка (уміння усвідомлювати власну унікальність; позитивне ставлення до себе, інших людей, до життєвих перспектив; адекватна самооцінка. Аналіз проблем і прийняття рішень (уміння визначати суть проблеми та причини її виникнення; здатність сформулювати декілька варіантів розв язання проблеми; уміння передбачати наслідки кожного з варіантів для себе та інших людей; уміння оцінювати реальність кожного варіанта, враховуючи власні можливості та життєві обставини; здатність обирати оптимальні рішення). Визначення життєвих цілей та програм (уміння визначати життєві цілі, керуючись своїми потребами, нахилами, здібностями; уміння планувати свою діяльність, враховуючи аналіз можливостей і обставин; уміння визначати пріоритети й раціонально використовувати час). Навички самоконтролю (уміння правильно виражати свої почуття; уміння контролювати прояви гніву; уміння долати тривогу; уміння переживати невдачі; уміння раціонально планувати час). Мотивація успіху та тренування волі (віра в те, що ти є господарем свого життя; установка на успіх; уміння зосереджуватися на досягненні мети; розвиток наполегливості та працьовитості). Виконання умов конвенції, положень всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту й розвитку дітей вимагало цілеспрямованих дій української держави, всього суспільства щодо створення сприятливих умов для розвитку дітей. Саме у молоді роки (дитячому та підлітковому віці) відбувається сприйняття певних норм і зразків поведінки, накопичення відповідних знань та вмінь, усвідомлення потреб та мотивів, визначення ціннісних орієнтацій, інтересів та уявлень. Про основні проблеми в цій сфері свідчать дані мон україни, які вказують на те, що різні порушення статури виявлено у більшості учнів шкіл, у багатьох спостерігались відхилення від норми у серцево - судинній системі, неврози.
Куріння, зловживання алкоголем, гіподинамія, неправильне харчування, вживання наркотиків, надмірне психоемоційне навантаження, бездумний ризик і безладні статеві стосунки набули поширення в нашому житті і стали причиною росту захворюваності підлітків. 45 - 50% випускників мають суттєві морфо - функціональні відхилення, а 40 - 60% - хронічні захворювання, через що третина з них мають обмеження у виборі професії. Серед причин, що призводять до різного підвищення захворюваності на ці хвороби, є падіння моральних устоїв, значне соціальне розшарування населення, складна криміногенна ситуація, комерціалізація статевих стосунків, більш ранній початок статевого життя. із вищезазначеного доходимо висновку, що без комплексного підходу в боротьбі з негативними явищами в підлітковому середовищі досягти успіху практично неможливо. Пріоритетним завданням держави в загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах залишається інформаційно - просвітницька робота з дітьми та учнівською молоддю. Подаючи інформацію про тютютопаління, алкоголь, наркотики, необхідно дотримуватись принципів комплексного та систематичного викладу щодо профілактики і зниження залежності від шкідливих звичок, роботу підпорядковувати одній меті. Учителі школи приділяють посилену вагу цій проблемі під час вивчення всього навчального матеріалу, зміст якого носить прикладний характер, завдання – формувати в учнів знання, вміння і навички, необхідні у повсякденному житті і подальшій трудовій діяльності. Цю роботу продовжуємо під час морального, правового виховання дітей молодшого шкільного віку, під час проведення бесід про правила поведінки на вулиці, в сім ї, в суспільстві, під час обговорення тем. А використання на цих уроках таких висловів, як „ тютюн і алкоголь завдає шкоди тілу, руйнує розум, отуплює цілі нації” (оноре де бальзак), „хочеш довше жити – кидай курити” (народна мудрість) допомагає багатьом підліткам зробити правильний вибір. Вчитель розповідає, що після тютюну алкоголь є найпоширенішим наркотиком в нашому суспільстві і завдає більше шкоди, ніж усі інші наркотичні речовини разом взяті, бо він розповсюджується легально. Вивчаємо проблему проведенням анкетувань учнів з метою спрямування сил педагогічного, батьківського колективів та громадськості на досягнення максимального позитивного результату.
Позитивна самооцінка, самоконтроль, керування стресами, мотивація успіху і гартування волі, аналіз проблем і прийняття зважених рішень, критичне і творче мислення, ефективне спілкування, співчуття, розв’язання конфліктів, протистояння негативним соціальним впливам тощо. Санітарно - гігієнічні навички, раціональне харчування, рухова активність, загартування, організація режиму праці та відпочинку, надання першої допомоги тощо. Цей результат фокусується на виявленні та розумінні різних внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на поведінкові практики серед молоді, зокрема на особисті цінності, переконання і прийняття норм поведінки.
Здатність організовувати і передавати інформацію та почуття є основою для зміцнення міжособистісних стосунків, запобігання конфліктам або їх конструктивного розв’язання. Саме тут учні знайомляться з безпечними прийомами праці, усвідомлюють взаємну обумовленість особистої безпеки і безпечного стану умов праці на виробництві. Така теоретична база є цінним джерелом знань для педагогів, особливо, якщо буде доповнена практичними методами і прийомами, що можуть бути застосовані в реальних умовах закладів освіти конкретного освітнього рівня та в процесі вивчення конкретних дисциплін. Для того, щоб майбутній кваліфікований робітник був конкурентоспроможним на ринку праці, слід допомогти йому сформувати готовність до змін, здатність адаптуватися, позитивно сприймати інновації. Важливо вчити учнів оцінювати можливий вплив інновацій на своє майбутнє, адже застосування нових технологій неминуче викликає зміну умов праці, а це, в свою чергу, призводить до усунення одних шкідливих чинників та появи інших. 3), професійно - технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно - управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури.
Саме тому пропаганда знань з охорони праці як серед учнівської молоді, так і серед працівників є одним із ключових напрямків розвитку кожного професійно - технічного навчального закладу.
Такий підхід має сприяти поліпшенню стану умов і охорони праці, зниженню рівня виробничого травматизму і професійних захворювань — і ці позитивні наслідки підкріплюються реальними фактами.
Очевидно, що для покращення ситуації необхідні комплексні заходи, які в якості обов’язкового елемента включають інновації на етапі професійної підготовки кваліфікованих робітників транспортної галузі. Для коректного застосування цих наук у навчально - виховному процесі педагогам необхідно цілеспрямовано опановувати відповідні знання, набувати навичок їх практичного використання. Тому сьогодні таким актуальним є принцип навчання впродовж життя (life long learning), все популярнішими стають масові відкриті онлайн курси та інші форми підвищення кваліфікації, в тому числі дистанційні. Тому впровадження модульно - компетентісного підходу може і повинно розглядатися як важливий крок на шляху до інтеграції у європейський освітній і економічний простір. Як результат, дорослі — і, зокрема, старші працівники — будуть мати все більшу і більшу потребу в оновленні та розширенні своїх навичок та компетенцій шляхом продовження професійної освіти.
Зростання потреби у навчанні впродовж життя означає, що ми повинні створювати більш гнучкі, адаптовані, індивідуалізовані навчальні пропозиції та добре налагоджені системи валідації неформального та інформального навчання. В умовах, що склалися, однією з провідних задач закладу професійної освіти є забезпечення здатності кваліфікованого робітника реагувати на мінливі потреби ринку праці. Тому, поряд із професійними навичками, вмінням користуватися інструментами й матеріалами, слід працювати ще й у напрямку розвитку особистості здобувача професійної освіти.
Отже, перспективним є створення педагогічного інструментарію, який дозволяв би випускникові закладу професійної освіти бути націленим на розвиток свого потенціалу й позитивного ставлення до змін. Педагоги, які прагнуть впроваджувати у свою щоденну практику досягнення позитивної психології, розуміють, що просто педагогічної освіти може бути недостатньо для коректного застосування у навчально - виховному процесі прийомів позитивної психології. На уроках охорони праці у процесі вивчення матеріалу учні аналізують позитивні риси свого характеру і те, як ці риси сприяють дотриманню вимог охорони праці та безпечній поведінці на дорогах. Тоді як для успішної і безпечної професійної діяльності кваліфікований робітник повинен володіти певними психологічними характеристиками, мати достатньо розвинені ті риси характеру, які сприяють безпечній поведінці. Кроком у цьому напрямку є проведення таких уроків охорони праці, які сприяють формуванню в учнів упевненості у власному позитивному впливі на стан безпеки праці. Тому учні відчувають себе здатними стати кваліфікованими робітниками, усвідомлюють необхідність розвивати не тільки практичні навички роботи, а й професійну етику, а також підвищувати свій культурний рівень. Це вимагає від педагогів готовності професійно розвиватися й позитивно сприймати інновації, опановувати як педагогіку, так і суміжні з нею науки, зокрема психологію, й використовувати їх. Практичне значення розробленого підходу полягає в тому, що запропонована методика може бути використана в професійному навчанні кваліфікованих робітників транспортної галузі. Сформульовані в роботі положення та висновки з них можуть бути використані з метою вдосконалення змісту підручників, створення методичних посібників, для розширення міжпредметних зв’язків у практичній роботі педагогів закладів професійної (професійно - технічної) освіти.
Розширити знання педагогів про природничу галузьяк складову нового державного стандарту, п редставити засоби навчання для вдосконалення сучасного уроку нової української школи, р озвивати комунікабельність, в иховувати інтерес до самовдосконалення.
Коментарі
Дописати коментар