як переводиця з англійського на український username

як переводиця з англійського на український username

В статье рассматриваются классификация, источники возникновения межъязыкового явления ”ложные друзья переводчика”, указываются основные способы и специфика их перевода. Важлива роль, яку англійська мова відіграє на сучасному етапі як основний засіб міжнародного спілкування, поставила вчених - лінгвістів перед необхідністю звернути більше уваги на особливості її функціонування в усіх стилістичних різновидах. Унаслідок цього переклад науково - технічної літератури з англійської на українську мову вимагає від перекладача - спе - ціаліста високого рівня професійної майстерності, обумовленого в тому числі знанням лексичних, граматичних та стилістичних особливостей науково - технічних текстів. Тому вивчення їх особливостей у науково - технічному перекладі саме зараз, у період становлення україни на міжнародній арені та розширення її науково - технічних зв язків з іноземними державами, грає важливу роль. У 30 - х роках xx століття було звернено увагу на соціологічний бік процесу інтернаціоналізації лексики, а також на специфіку подібних змін у галузі науково - технічної термінології (е.

Акуленко, це семантично різнорідна категорія слів, що включає інтернаціональну лексику (міжмовні відносні синоніми подібного виду), псевдо інтернаціональні слова (міжмовні омоніми) і міжмовні пароніми.

інтернаціональна лексика (міжмовні відносні синоніми подібного виду) - слова будь - яких двох мов, що зіставляються з погляду їхньої предметно - логічної віднесеності можуть знаходитися у відносинах еквівалентності (частіше - відносної, у межах спеціальних областей лексики - також абсолютної), або безеквівалентності. У практиці перекладацької роботи особливі труднощі представляють міжмовні відносні синоніми подібного виду, які називають інтернаціоналізмами (слова, що є загальними для ряду мов). Міжмовні пароніми - слова двох мов не цілком подібні за звучанням і формою, що відносяться до однієї частини мови, але здатні викликати можливі асоціації й ототожнюватися один з одним, незважаючи на фактичну розбіжність їхніх значень. У розбіжностях понятійного, предметно логічного змісту англійських слів, що хибно ототожнюються при перекладі на українську, позначається своєрідність класифікацій явищ, властивостей і відносин об’єктивного світу, характерних для семантики кожної мови.

Так наприклад, англійське слово artist передає поняття про представника мистецтва у широкому змісті слова і, зокрема, про представників деяких конкретних видів мистецтва. Наприклад, прикметник absolute і абсолютний цілком або майже збігаються в більшості значень, але звідси не слідує, таке ж співвідношення існує і між прислівниками absolutely і абсолютно. Наприклад, англійське слово academy означає 1)спеціальні школи для дорослих; 2) училища, що займають проміжне положення між середньою і вищою школою; 3) у минулому - приватні школи для дітей багатих батьків. Окрім розбіжностей понятійного, предметно - логічного змісту виникає необхідність врахування можливих розбіжностей стилістичних характеристик асоційованих слів. Не можна цілком розуміти слово і правильно користуватися ним не знаючи його функціонально - стилістичного й емоційно - експресивного забарвлення, а в ряді випадків і обмежень у часі та місці його вживання. Усі ці слова, окрім закріпленості за невимушено - розмовною або, навіть, фамільярно - повсякденною мовою, характеризуються несхвальним забарвленям, що при перекладі на англійську мову приходиться передавати різноманітними негативними епітетами при словах individual, person або стилістично більш виразних. Характерними є специфічні оцінні нашарування, що нерідко зв’язані з особливостями тлумачення значень, у деяких запозиченнях, якими обмінялися обидві мови.

Переклала представляють стилістично забарвлені інтернаціональні лексичні засоби, що використовуються англійськими й американськими авторами для додання експресивності своєму викладові. Якщо порівняти англійські та українські науково - технічні тексти, то можна відзначити велику строгість і меншу експресивність українських науково - технічних текстів у порівнянні з англійськими і американськими.

У сучасній англійській мові все більше і більше виявляється тенденція додавати стилістичну вагомість засобам мови, змушуючи їх виконувати ексагресивну функцію і виступати як стилістичний прийом. В англійських та американських спеціальних текстах часто зустрічається зненацька яскрава стилістично забарвлена лексика, що не є характерною для українсько - технічних текстів. Лінгвісти та вчені з перекладу розглядають той факт, що англійські науково - технічні тексти менш стилістично єдині в порівнянні з відповідними українськими.

Вживання стилістично забарвлених інтернаціональних лексичних засобів в англійському й американському науково - технічних текстах надзвичайно різноманітні. 1) критичний; 2) вирішальний, переломний, критичний; 3) небезпечний, ризикований, критичний, загрозливий; 4) осудливий; той, що критикує; розбірливий, вимогливий; 5) дефіцитний; украй необхідний; нормований; 6) критичний; граничний. Нерідко використання інтернаціональних значень при перекладі англійських інтернаціоналізмів на українську мову призводить до порушень стилістичних норм мови і стилю науково - технічної літератури і викликає неадекватний ефект у читача. Прикладів, що характеризують труднощі перекладу на українську мову англійської лексики дуже багато, тому актуальними є процеси спеціалізації та де інтернаціоналізації. Третій рік підряд американська федерація суспільств по обробці інформації (afips), що є організатором конференції, проводить тут фестиваль обчислювальних засобів індивідуального користування, що вже завоював широку популярність. Виділяти і розглядати дану закономірність приходиться у зв’язку з тим, що частотність вживання інтернаціональних слів у мові науки і техніки є винятково високою. Як вже вказувалося, вони складаюсь приблизно 50% усіх повнозначних слів у науково - технічних текстах, тому помилки при їхньому перекладі різко знижують якість виконуваних перекладів. Якщо англійські інтернаціональні терміни при перекладі на українську мову часто заміняються відповідними українськими інтернаціональними аналогами, то цього не можна сказати про англійські загальнонаукові інтернаціональні слова. При перекладі на українську мову вони, як правило, заміняються українськими не інтернаціональними словами, відбувається де інтернаціоналізація їхніх значень. інтернаціональне загальнонаукове слово compromise можна у науково - технічних текстах часто перекладається на українську мову не інтер - національними еквівалентами.

Розібравши на прикладах основні способи і специфіку перекладу слів, що відносяться до цієї мовної категорії, можна зробити висновок, що для українських спеціальних текстів є неприйнят - ними деякі стилістичні прийоми, які зустрічаються в англійських і американських науково - технічних текстах. Якщо їх зберегти у перекладі, то норми мови і стилю української науково - технічної літератури буде порушено, тому у статті розглядається процес спеціалізації і процес деінтернаціоналізації. А особливо гостро постає дане питання перед перекладачами науково - технічної літератури, оскільки саме для науково - технічних текстів є характерним великий відсоток міжмовних аналогізмів та інтернаціоналізмів, обумовлений широкими міжмовними контактами у сфері науки та техніки.

Важко уявити собі працівника науки і культури, фахівця з будь - якої галузі людської діяльності, який не вживав би назв і назв, запозичених з іноземних мов. Багато з них - журналісти, вчені, редактори, перекладачі, референти, бібліографи, бібліотекарі та інші - повсякденно стикаються з необхідністю писати іноземні імена і назви.

Отже необхідно, свідоме засвоєння основ транскрипції, розуміння природи власного імені та оволодіння досить тонкими і різноманітними прийомами передачі іншомовних власних назв, що існують в українській мові. Власні назви дійсно допомагають подолати мовні бар єри, але у своєму початковому мовному середовищі вони мають складну смислову структуру, унікальні особливості форми та етимології, численні зв язки з іншими одиницями і категоріями мови.

Якщо не знати або ігнорувати ці особливості, то передача імені на іншу лінгвістичну основу може не тільки полегшити, але й ускладнити ідентифікацію носія імені. і це зрозуміло, адже повних еквівалентів на орфографічному, а тим більше на фонологічному рівні майже не буває, тому що звуки того самого класу навіть у близькоспоріднених мовах досить різняться між собою. Внаслідок цього еквівалентних трансформів на рівні звукового відтворення всіх українських власних та інших назв англійською мовою і навпаки бути не може.

Тим більше що деякі звуки нашої мови взагалі не мають відповідників у фонетичній системі сучасної англійської мови, де практично відсутня палаталізація приголосних, немає подовження приголосних, фактично відсутні прямі відповідники нашим приголосним (г, х, ц) тощо. Зокрема й при відтворенні звукової (та орфографічної) форми українських власних імен англійською мовою (як і англійських - українською) доводиться часом використовувати найближчі фонеми.

Якщо ця інформація набуває поширення в масштабах всього мовного колективу, то це означає, що відомості про даний предмет є частиною мовного значення власної назви.

При перекладі власних назв, особливої уваги треба приділити, перекладу власних імен, бо саме при передачі власних імен найбільш виразно проявляється тенденція до встановлення еквівалентів. З точки зору корунця, який вважає, що немає чітко встановлених правил перекладу, так як різні види і типи англійський власних імен слід перекладати на українську мову.

Такий вид перекладу стає необхідним коли мова їде про специфічні англійські орфографічні форми власних імен, для того щоб уникнути порушення традиційно встановлених правил правопису в українській мові (mcdonald макдональд, macintosh макінтош, mcenroe макенро, dinah діна, jupiter юпітер, judah юда, longfellow лонгфелло, williamson вільямсон). Однак, основна частина всіх інших англійських власних імен також передаються на українську мову за допомогою фонетичному або на фонологічному рівні, тобто транскрибуються або транслітеруються. Наприклад, такі добре відомі імена, як adam, david можуть перекладатися на українську мову як адам та давид (біблійно або історично) чи як едем та девід (прості імена людей). На відміну від цього правила є неправильний переклад в наших засобах масової інформації ім я prince charles of wales, як принц чарльз, а не принц карл (відповідно до історично сформованої традиції). Так звані узагальнюючі або характеризуючі імена, що використовуються багатьма авторами в їх роботах в художній літературі, щоб вказати на деякі визначні (зазвичай негативні) особливості їхніх характерів в більшості випадках не перекладаються, а тільки транскрибуються або транслітеруються. Окрім, порівняно невеликого відсотка традиційно переданих імен, транскрипція слів, що входять в цей ряд, не викликає труднощів, перш за все тому, що вимова власних імен, зазвичай строго зафіксована та відома. З однієї сторони, власні імена не типові для власних назв у тому відношенні, що більшість з них дуже звичні та мають властивість серійності, тобто кожне з розповсюджених власних імен відносяться до серії осіб. Ось чому, таким чином у списку англійських власних імен у своєму довідникові вони не приводять транскрипції, оскільки у більшості випадків їх можна передавати безпосередньо і однозначно. Також транскрибуються і міжнародні клички тварин, що використовуються в різних мовах та традиційно встановлені (наприклад клички собак reks - рекс, jack - джек). існують певні правила передачі власних імен у перекладі, що встановлюють українські відповідники англійських літер і звуків та певних сполучень букв і літер. Так, літера h у прізвищі hendrson перекладається як г (гендерсон), літера w в імені william - як в (вільям), літера r в кінці імені roger - як р (роджер), сполучення літер th у прізвищі booth - як т (бут), а у прізвищі crother - як (крозерс), сполучення літер kn knowles - як н (ноулз). Такі проблеми зумовлені традицією, яку не можуть не брати до уваги перекладачі навіть в тих випадках коли вони мають справу з вигаданими іменами чи прізвиськами.

Стосовно власних імен, що не мають своєї семантики в сучасній мові, то по відношенню до них, питання о їх перекладі, звичайно навіть не підіймається, та аналогія з формами передачі тут закінчується. Перекладач повинен зважати на встановлену традицію по відношенню до історичних власних імен, а також персонажів всесвітньо відомих літературних творів, які за традицією їх переклад вже є встановленим. Так наприклад, ми продовжуємо називати william the conqueror - вільгельмом (а не вільямом) завойовником; king charles i в історії відомий як карл i (а не чарлз i), а письменник charles dickens і вчений charles darwin відомі українському читачеві як чарльз діккенс (а не чарлз діккенз) і чарльз дарвін (а не чарлз даруін). До транскрибування зустрічаємого власного імені перекладач підходить по - різному, в залежності чи має власне ім я вже затверджений графічний вигляд в мові перекладу чи його потрібно транскрибувати.

В першому випадку, власне ім я береться вже в готовому виді, який в принципі не підлягає змінам, навіть в тих випадках, коли вже встановлений фонетичний вигляд не відповідає сучасним нормам. В другому випадку, перекладач транскрибує ім я, намагаючись максимально приблизити його у вимові до оригіналу, разом з тим не псуючи фонетики та графіки мови на яку перекладають. А саме відповідь на питання транскрибувати чи перекладати залежить вже від самої назви, від повязаним з ним та його референтом традицій та від контексту.

Він вважає, що в своїй основі парадигматика власних імен в англійській і українських мовах має багато спільного, і українському читачеві взагалі то зрозуміла різниця у використанні повних форм та дериватів у тих випадках, коли перші відповідають більш офіційній ситуації, а другі відображають більш інтимні дружні відносини між мовцем та носієм імені. Тому в таких випадках передача імені по відомим правилам транскрипції та транслітерації в тій формі, в якій ім я зустрічається в тексті (тобто на основі практичної транскрипції), є достатньою для еквівалентної передачі прагматичного аспекту значення імені в тексті. Оскільки в українській мові діють інші правила утворення дериватів, єдність імен маргарет та пеггі (margaret та peggy), мері та мей (mary та may), джозеф та джоун (joseph та joan), олівер та нол (oliver та nol), едвард та тед (edward та tad) для українського читача, не знайомого достатньо з англійською ономастикою, розпадається. А таке власне ім я як jackie, яке перекладалось просто як джекі, але ж насправді мається на увазі дружина відомого американського президента джона кеннеді, - jacqueline kennedy, що і перекладається на українську мову як жаклін кеннеді. Письменника мітчела уїлсона ми не називаємо вільсоном, як покійного президента сша вудро вільсона або нині покійного гарольда вільсона, хоча у всіх у них одне й те ж прізвище.

В цьому випадку при передачі назв правила англо - української транскрипції не діють, а необхідно брати до уваги правила практичної транскрипції з мови оригіналу.

Транскрипції підлягають всілякі власні назви(назви осіб, географічних об єктів, небесних тіл, установ, організацій, морських і річкових суден, фірм, готелів, ресторанів, газет, журналів, сценічних постановок і т. Це природно, так як співвідношення власних імен та апеллятивної лексики приблизно відповідає співвідношенню відомих одиничних предметів і загальних понять. Безсумнівно, що далеко не все в транскрипції може бути формалізовано, зокрема, коли транскрипція виступає як компонент у великій системі художнього перекладу, норми транскрипції не можуть бути повністю уніфіковані і багато чого залишається на частку художнього чуття перекладача й редактора. У той же час для того, щоб давати вдалі варіанти транскрипції, що обґрунтовано відхиляються від формальної норми, корисно і навіть необхідно по максимуму оволодіти цією нормою. Спільним для транскрипції і транслітерації є те, що вони служать засобом передачі слова з будь - якої мови в запозичену мову, відмінність полягає в засобах, які використовуються для цієї передачі. По - перше, причиною транскрипційних труднощів є те, що історичний розвиток англійської орфографії призвів до її значних розбіжностей у вимові, до великої кількості невимовних або вимовних в різних словах по - різному букв і буквосполучень. Крім того, відмінною рисою англійської орфографії та, перш за все, орфографії власних імен є нерідке засвоєння іншомовних буквосполучень з повним або частковим збереженням особливостей їх вимови.

Очевидно, що в багатьох випадках не можна ігнорувати особливості вимови географічних назв місцевими жителями, особливості вимови власних імен носіями цих імен у багатьох країнах англійської мови, де мають поширення спадкоємо пов язаний з ним різновид американського (у сша та канаді), австралійського і т. В четвертих, це є скоріше правилом, ніж виключенням, те положення, коли до транскриптора потрапляє англійське власне ім я в його графічній формі, без фонетичної транскрипції чи спеціальних вказівок на вимову.

У таких випадках, особливо якщо до складу власного імені входять поєднання, вимова яких може бути різною, бажано уточнити читання імені через будь - який спеціальний довідник, серед яких можна привести, наприклад, списки прізвищ з транскрипцією в словнику вебстера. Наголос при цьому в українській мові є транскрипційним або традиційній передачі зсувається зазвичай у напрямку до кінця слова, наприклад agatha > агата. До цієї передачі слід вдаватися, зокрема, при перекладі архаїчних текстів, а також тоді, коли немає впевненості, що рідна мова носія транскрипційного імені - англійська. Таким чином, деякі англійські імена при запозиченні у українську мову як би розщеплюються на два варіанти, традиційний і транскрипції, або ж традиційний і менш традиційний. імена і назви давно запозичуються з однієї мови в інші, зазнаючи найрізноманітніших спотворень або міняючи свій вигляд у ході розвитку і трансформації мов. Власні імена людей, зменшувальні імена, прізвиська, прізвища, прізвиська тварин, топоніми, астроніми, назви суден, літаків, космічних кораблів, назви організацій і установ, журналів, книг, кінофільмів і т. Транслітерація часто застосовується при складанні бібліографічних покажчиків та при організації каталогів, наприклад, коли треба зібрати в одному місці каталогу опис усіх творів вітчизняних авторів на іноземних мовах. Транслітерація використовується в мовах з різними графічними системами(наприклад англійська мова і українська), але літери (чи графічні одиниці) цих мов можна поставити в якусь відповідність один одному, і згідно з цими відповідностями відбувається міжмовна передача власних назв. Оскільки, наприклад, латиниця, грецький алфавіт та кирилиця мають спільну основу, то більшість літер цих двох алфавітів можна поставити у відповідність один одному, з урахуванням тих звуків, які вони регулярно позначають. Справа в тому, що в англійській, французькій, німецькою, угорською та іншими мовами багато сьогодні ж транслітерація в чистому вигляді в українській мовній практиці не застосовується. Калькування як перекладацький прийом стало основою для великої кількості різного роду запозичень в міжкультурній комунікації в тих випадках, коли транслітерація була неприйнятна з естетичних, смислових чи інших міркувань. На відміну від транскрипції, калькування не завжди буває простою механічної операцією перенесення вихідної форми в мову, що перекладається; часто доводиться вдаватися до деяких трансформацій. У першу чергу це стосується зміни відмінкових форм, кількості слів у словосполученні, афіксів, порядку слів, морфологічного чи синтаксичного статусу слів і т. Наприклад, англійське слово skinheads калькуєтся зі зміною як семантичного значення слова skin, так і з загальною трансформацією - бритоголові; англійський вираз two - thirds majority вимагає як морфологічної, так і синтаксичної трансформації, залишаючись, проте, калькою в українській мові - більшість у дві третини (голосів). Деякі афікси в англійській мові відповідають самостійній ознаці, що виражається прикметником в українській мові, що також включає необхідні трансформації в процес калькування, наприклад. Якщо ж в назву входять слова, значення яких забуто або з яких - небудь причин не може бути перекладено, вживається змішаний спосіб, коли частина назви перекладається транскрипцією, проте в цілому зберігається принцип калькування. Вибір калькування, транслітерації чи змішаного способу часто задається словником, однак існують багато випадків, особливо ті, що пов язані з історико - культурними іменами, рідкісними географічними назвами, новими термінами, вимагають самостійного рішення перекладача. По - перше, вибір на користь точності (буквальності) перекладу не завжди буває самим вдалим, оскільки в результаті створюється занадто незручне для сприйняття слово - це нерідко трапляється при дослівному калькуванні (наприклад, переклад лондонський тауер краще, ніж тауер лондона, хоча за структурою останній ближче до вихідної одиниці). По - друге, калькування нерідко стає кращим способом перекладу, ніж транскрипція, оскільки в результаті транскрипцій створюються непідходящі і, що набагато гірше, слова, що не мають сенсу в мові, що перекладається. Якщо транскрипції взагалі не вдається уникнути, то її, як правило, поєднують з калькований формою, що часто зустрічається при перекладі імен - прізвиськ. Специфічним ускладненням при використанні цього способу є необхідність розгортання або згортання вихідної структури, тобто додати до неї додаткових елементів або скорочення вихідних елементів. У цілому можна констатувати, що вибір тієї чи іншої можливості передачі власних імен, що зберегли певну семантику, тобто вибір транслітерації чи перекладу, - обумовлюється традицією, з якою не можуть не рахуватися перекладачі навіть у тих випадках, коли вони зустрічаються з іменами вигаданими або прізвиськами, хоча тут коливання значно часті. Що стосується власних імен, що не мають своєї семантики в сучасній мові, то по відношенню до них питання про переведення, природно, не встає, і аналогія з формами передачі реалій тут припиняється. Становлення україни як незалежної держави і входження її в світову її в світову співдружність націй постановило надзвичайно важливу потребу вираження її самобутності через характерну національну ономастику й топоніміку, яка впродовж століть поширювалася всіма іноземними мовами в російській фонетичній і граматичній інтерпретації. Немає сумніву в тому, що жоден незалежній народ не погодиться, щоб його власні назви чи назви реалії суспільно - політичного життя передавалися іноземними мовами через якусь мову - посередник. Та незважаючи на це, в книгарнях україни можна побачити різні путівники, атласи й словники, в яких власні назви продовжують транскрибуватися не в українській вимові. Актуальність і значимість цієї проблеми визначається тим, що сьогодні, коли україна здобула міжнародне визнання і налагоджує всебічні стосунки з багатьма країнами світу, потреба в неспотвореній передачі її ономастики й топоніміки набуває особливого значення. Найперше йдеться про передачу цих своєрідних реалій англійською мовою, що є мовою міжнародного спілкування в усіх головних сферах міждержавних відносин. В даній курсовій роботі ми аналізували переклад власних імен з англійської мови на українську, також дослідили яким засобами перекладали відомі лінгвісти та прийоми їх перекладу.

Пряме перенесення практикується дуже рідко, а транслітерація часто застосовується при складанні бібліографічних покажчиків та при організації каталогів. Також велику кількість власних імен ми переклали за допомогою транскрипції, тобто ми фонетично передали на українську мову власну назву так, як вона звучить на англійській мові. Якщо порівняти з прийомами перекладу відомих лінгвістів, які раніше досліджували переклад власних географічних назв, то вони більше рекомендують застосовувати спосіб практичної транскрипції з елементами транслітерування, що дозволяє досить точно ідентифікувати оригінальну графічну форму власного імені. «я змусив дамблдора вважати, наче я повертаюсь до темного лорда, виключно з його наказу, та завдяки цьому отримав можливість передавати інформацію про дамблдора та орден фенікса. «кретчер належить місс белатріссі, о да, кретчер належить блекам, кретчер хоче до нової хазяйки, кретчер не буде слугувати цьому виродку поттеру, не буде, не буде.

1) лондон – микола гоголь є одним із найбільш знаних українців у світі, якого, одначе, більшість шанувальників літератури за межами україни вважають росіянином. Росіяни вважають його творцем сучасної російської прози, і так само, з російської точки зору, його сприймає й решта світу, включно з багатьма українцями.

Йому також допомогло те, що за складних політичних обставин у російській імперії він знав, як ідеологічно пристосувати свої тексти до конкретної політичної ситуації. Тож у цій публікації буде показано докладніше, як саме джерелом натхнення для творів гоголя, написаних російською мовою, були літературна традиція, історія і звичаї україни.

Також, як наслідок, творчість гоголя російською мовою стала джерелом знань для решти світу про україну, хоча тривалий час читачі там сприймали культуру, описану гоголем, як російську.

Згодом він там видав три книжки оповідань і повістей, дія яких відбувається в україні, але написані вони російською мовою, хоча й специфічно гоголівською, яка рясніла українськими словами та виразами.

Виховувався за обставин дуже складної мовної ситуації в україні, яка вже досить давно була повністю політично інтегрована до російської імперії і де після невдалого повстання 1709 року (тобто за сто років до народження гоголя) проти росії під проводом гетьмана івана мазепи придушувалися будь - які прояви незалежного українського культурного життя. Сам гоголь вважав українську мову рідною, і докази цього знаходимо у його листуванні з українським приятелем, ректором київського університету михайлом максимовичем. Російська стала письмовою мовою в україні після указу петра i 1720 року, згідно з яким усі книжки, що видавалися в україні, мали виходити російською мовою. Низький статус розмовної мови означав, що найпершими творами, у яких вона вживалася, були бурлеск і комедії, тобто сценічні постановки для народу, в яких українська мова була прийнятною. Тож такі автори, як іван котляревський, семен гулак - артемовський, батько гоголя василь та сам микола гоголь, коли писали українською, вдавалися до російського правопису, тобто просто записували українські слова російськими літерами.

Таке написання було ще одним чинником, що через нього росіяни сприймали твори української літератури як щось написане діалектною формою російської мови, а не окремою мовою. ґіппіус пояснював, що рідна українська мова була мовою домашнього вжитку, а також мовою простонародних персонажів комедій, тоді як усе більш - менш серйозне.

Тому у випадку гоголя це означало, що тоді як українська мова поставила б його на периферію російської літератури того часу, російська була мовою, якою треба було писати, якщо він хотів досягти визнання як письменник. Коли гоголь прибув до санкт - петербурга, він швидко зорієнтувався, що, на відміну від української мови, українська культура була дуже популярною серед російської еліти.

ґіппіус, зокрема, зауважував, що гоголь швидко оцінив літературний ринок, побачив, у якому напрямку розвивалася література, і зрозумів, який тип письма дозволить йому найкраще досягти мети, тобто стати успішним письменником. Тоді це радше був такий собі сусід, кровний родич, що водночас був досить екзотичним, такою собі слов’янською італією, як це сприймалося у санкт - петербурзі. Тобто україна в уяві росіян у той час виконувала ту саму функцію, яку шотландія виконувала в уяві англійців, завдяки робертові бернсу та волтерові скотту.

Також україна була особливою для росії ще й тому, що її на той час значною мірою французькомовна аристократія після війни з наполеоном (1812–15) почала активніше досліджувати своє слов’янське коріння. Тому їм було цікаво вивчати україну, читати про неї, бо здавалося, що лише там, на землі, яку з історичного погляду вони одержали досить недавно і про яку мало знали, зберігся справжній дух давньої слов’янської культури.

Російська аристократія перед війною з францією відмовлялася від російських цінностей, включно з мовою, щоб продемонструвати свою вищість щодо російськомовних простолюдів у власне росії. Водночас українська еліта відмовлялася від власної української культури й мови, а натомість брала російську, щоб показати свою вищість над простими людьми в україні. Буквосочетание “зг” воспроизводится латиницею как “zgh” (например, згораны – zghorany, розгон – rozghon) в отличии от “zh” – соответствие украинской буквы “ж”. Как бы нелепо это ни выглядело, отступление от таблицы может привести к проблемам, если переведенный документ подается в один из органов на территории украины. Если вы хотите написать фамилию и имя иначе, чем этого требует таблица, и если вы подаете документы в органы на территории другой страны, у вас есть два варианта. 1) вы делаете перевод в стране, гражданство которой принимаете; 2) вы можете выполнить перевод у нас, оставив при этом свои пожелания по написанию ваших фамилии, имени, отчества. Мы пропишем так, как вы пожелаете, но вы будете в курсе, что ваши фамилия и имя прописываются так исключительно на основании ваших пожеланий, а не согласно правилам, действующим в украине.

Для отримання диплому європейського зразка транслітерація прізвища та імені з російської мови, скоріше за все, вам не знадобиться, але виглядати вона буде наступним чином. Пропишите, пожалуйста, имена девушек на украинском языке (так, как они указаны в гражданских, внутренних паспортах украины), и мы вам пропишем их написания на английском. Паспорта в конце 2010 года гайдай – gayday моего на тот момент несовершеннолетнего сына, вписали (с фото, сответственно) – также с фамилией gayday в этом году ему(сыну) исполнилось 16 лет, и мы оформили ему загран.